Nature Reserves Our Travels Special Projects Expeditions

Пригоди на півдні України. Частина друга – знову вітер, сонце і сіль.

on
November 27, 2019

Сьогодні ми зібралися об’їхати деякі озера Арабатської стрілки і зупинитися в тому ж кемпінгу, де зупинялися в минулому році.
Дороги туди всього нічого від нашого поточного місця знаходження – 130 кілометрів до першого об’єкта. Перший об’єкт – рожеве солоне озеро біля села Приозерне.

До цього ми бували тільки на одному рожевому озері – Лемурійському. І не раз. Але в Україні їх не одне і не два. Однією з цілей цієї подорожі було відвідати по можливості всі (хоча, всі точно ніяк – частина знаходиться в прикордонній зоні і нас туди закономірно не пустили). В мережі я натикалася на велику кількість світлин цього конкретного озера. Воно відрізняється від Лемурійського наявністю доріжок зі стовпчиками. На світлинах виглядає дуже ефектно. Що побачили ми?))

Воно висохло))
Безумовно, це не дивно – так тут і добувають сіль, та й літо спекотне. Але це було вкрай несподівано))

Поки ми збирали кристали (і навіть не порізавши ноги об гостре дно))) і фотографували висохле озеро, собакин вивалявся в кожній брудній калюжі, яку знайшов і довелося ретельно його витирати і мити.

На карті біля Щасливцева є ще солоні озера. На те, що вони рожеві, я не розраховувала. Судячи за супутниковими знімками, звичайного синьо-зеленого кольору. Але минулого року нам активно пропонували на них з’їздити замість Бірючого острова. Як добре, що ми не погодилися..

Величезна кількість людей на невеликому просторі, кілька кабінок з прісною водою і пару туалетів. Чим це озеро відрізняється від моря з іншого боку коси – не зрозуміло. Зате тут продають сіль і бруд з рожевого озера, яке ми відвідали. Ну моя особиста думка – нічого витрачати час на це місце. Пекуче сонце і солона вода краще на море (а до нього пішки максимум півгодини, з них половина до дороги).

На мапі зовсім недалеко знаходяться гарячі джерела. Як на мене, в таку спеку про них і думати складно, але якщо вже ми тут, то треба відвідати і подивитися що це і до чого))

Ми навернули кілька кіл, поки знайшли спосіб потрапити до цих джерел. Навколо приватні території і все закрито. У підсумку зупинилися на парковці біля риночку (вона через дорогу). Виявилося, що біля цієї парковки є ворота, в них беруть гроші за вхід. За вертушкою якийсь час потрібно пройтися по стежці між бетонними парканами, кущами і канавами. На жаль, все це абсолютно ніяк не приведено в порядок. Далі потрібно здогадатися, що якщо повернути праворуч, то десь там попереду на південний захід є це саме гаряче джерело.

Ця калюжа просто посеред степової рослинності і на тлі бетонних парканів з парою лавок виявилася зовсім не гарячою і ми навіть встигли засмутитися, але потім помітили прохід в бетонному паркані до іншої калюжі (трохи менше). Ось вона виявилася гарячою.
Тут повинні бути складносурядні коментарі. Але замість них я просто скажу – для любителів гарячих калюж з перенасиченим тілами розчином корисних солей – саме те)))

У цьому місці починається наступний етап (або коло) наших пригод. У одного з патрулів з’являється вкрай неприємний металевий звук, який не обіцяє нам нічого простого і приємного. Але машина поводиться адекватно, явних проблем не демонструє і ми вирішуємо доїхати до кемпінгу. Благо, всього п’ять кілометрів. Приїхали в той же кемпінг, в якому минулого року намет ловили))

Поставили Скіфа вікнами до моря, вітру майже немає. Повечеряли і полізли під черево патруля. Під керівництвом Ігоря (так, він фактично провів ці два тижні з нами на зв’язку) пересмикали все, що можна, похитати машину за всі виступаючі і не дуже частини. Була підозра на конкретну запчастину, яка вже довго натякала, що вона скоро піде на спокій, але ні – не вона.

Лягли спати і вирішили по світлому покататися і послухати точніше звідки звуки.
Прокидаюся я посеред ночі від відчуття, що відбувається нештатна ситуація. Поки сідаю, починаю дуже міцно лаятися і хапатися за тент Скіфа. Ну прямо дежа-вю .. Після мого “ПІДЙОМ!!” команда схоплюється і ловить тент Скіфа. Ну мені було вкрай складно утримати величезний важкий намет, сидячи в спальнику, з якого я не встигла вилізти. Виявляється, вночі піднявся сильний вітер і тент , який стояв широкою стороною до нього, звичайно ж зірвало. В цьому місці я по ідеї повинна сказати “а я говорила, що потрібно розгорнути не віконцями (широкою стороною), а вузькою за вітром”, але не буду))) За підсумком цього разу всього лише за півтори години ми повністю розібрали намет і тент Скіфа (поламало алюмінієві труби і кріплення, порвало ними тент), зібрали і поставили свій наземний намет. Ростемо над собою, так його..

Тепер Скіф у нас працював просто причепом для наметів, спальників, стола, стільців та іншого великогабаритного вантажу. Викупалися, поїли, зібралися і поїхали шукати рівне вільне місце, щоб можна було кататися туди-сюди і слухати що і де там стукає в патрулі. Виїхали з кемпінгу і знайшли рівне місце в селищі. Що ми тільки не робили, що тільки не перевіряли.. у Ігоря вже закінчилися версії.

На вулиці жахливе пекло і другу машину поставили в тінь (біля паркану якогось будинку). Єдина тінь в окрузі. Вилазить з воріт особа жіночої статі і відразу пре на нас з криками і матами на тему того, що її не хвилює ні спека, ні що б там не було ще – ми повинні прибрати машину від її забору, бо її можуть не помітити можливі клієнти на оренду житла. Ні вивісок про здачу – нічого. Нас просто вигнали з тіні на пекло.


Мені було доручено допомогти з гальмами, бо вони такої ж конструкції, як на моїй машині))

Підсумок чотирьох або п’яти годин пошуків: звуки видавав ковпачок, який злетів з пильовика.. Нічим, окрім неприємних звуків, це не загрожувало. І навіть звуки вдалося прибрати, змастивши цей самий ковпачок маслом. Всі дуже сильно видихнули і поїхали шукати того, хто взмозі приварити ковпачок, щоб його не базікало. Подивилися на гугломапі де є СТО і поїхали. У Генічеську ми їх знайшли аж три штуки. На першому нам сказали, що їм ніколи.. відправили в сусіднє, там не виявилося зварювального апарату. У третьому зварювальний був, але не робочий. Коротше – злі і недружні люди. Ось.
Консиліум ухвалив, що змащувати періодично ковпачок нам особливих проблем не складе і ми поїхали далі.

Нам треба було сьогодні ще відвідати кілька цікавих місць, включаючи Лемурійське озеро і дістатися до Хорлів. Не так вже й багато – всього близько двохсот кілометрів. Але часу на пошуки несправності і працює СТО пішло чимало, а залишатися ще на один день ми не захотіли.

Перша точка знаходиться безпосередньо в Генічеську – старий залізний міст.

Нічого незвичайного або видатного в цьому мості на мій особистий погляд не виявилося. Хоча багато пишуть про нього, як про приголомшливу конструкцію . На даний момент, це іржава металева конструкція, вподобана рибалками (правда, з досить цікавою історією).

Ну а далі ми поїхали подивитися на кілька солончаків:

У програмі було ще одне рожеве озеро, але перед ним виявилися прикордонники. Пройтися подивитися нам дозволили, але ні про яку зйомку мови не йшло, звичайно. Ну і перед фінальною на сьогодні точкою, у нас улюблене Лемурійське озеро.

Приїхали ми туди вже в сутінках. А захід був ну дуже гарних кольорів)) І небо за кольором було не відрізнити від кольору озера.

Ну нічого – у нас вийшло зняти його справжній колір))

Ну краса ж!

Цього разу ми не стали блукати по озеру, а поїхали в Хорли.
Приїхали ми затемна. На краю півострова знайшли єдиний не забудований шматочок берега. Всі дуже втомилися – день був довгий і не найпростіший. Швидко поїли, поставили табір і вляглися спати.

Частина перша.
Частина третя.
Частина четверта.

TAGS
RELATED POSTS
1 Comment
  1. Reply

    SerLeon

    July 12, 2021

    опять доволен от прочитанного. Спасибо.
    Где-то этот стиль я слышал. Много .. лет тому. Спасибо.
    Розовое озеро .. какая-то фантасмагория !!
    И было бы интересно, что за зеленые бараны .. слева .. пасутся ?
    Поздравляю

LEAVE A COMMENT

This site is protected by reCaptcha and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.

Olga Dzyuba
Odessa, UA

Hello! My name is Olga, nice to meet you! In this blog, I am talking about our travels to beautiful and unusual places in Ukraine and beyond. Well and the history of these places. I sincerely believe that it is possible to find something interesting anywhere - just look at the outside world from different angles)))
More

0
    0
    Your Cart
    Your cart is emptyContinue Shopping
    Archives
    0
      0
      Your Cart
      Your cart is emptyContinue Shopping