19 – 20 серпня ми були в Булахівці Павлоградського району. Там проходив Другий етап Національної серії України по джип-спринту Ukrainian Raid Series «Самарська паланка».
Спочатку я не збиралася туди їхати, але по дорозі додому з посиденьок в гостях прийшло раптове рішення))) Звісно, це було на початку другого ночі, а виїзд у 4. Ну як же воно ще може бути?)
Тому вдома короткі збори, погрузка і відправлення. Благо, всі дорожні речі давно живуть по машинам або спеціальним рюкзакам, які стоять біля дверей))
Поїздка розпочалася з розваги з колесами лафету, які не хотіли тримати в собі повітря))

Дорога зайняла не дуже багато часу, особливо з урахуванням того, що у сотки на хвості на лафеті їхав Самурай)

Всього-лише 4 години. Все ускладнювалося тим, що команда не спала практично останні дні. Мені випало вести Патрика другу половину дороги і по приїзду я навіть отримала “комплімент” – “що ж ти така перелякана?” а я сиджу за кермом і витріщаюсь, щоб хоч якось тримати очі відкритими)))

А далі пішла стандартна процедура – адмін перевірка, техком.

Потихеньку збиралася вся позашляхова братія.

Кожен з цікавістю розглядав конкурентів. Не дивлячись на те, що більшість команд давно знайомі, ніхто не знав які доопрацювання навіть у знайомих суперників)) Тому майданчик нагадував млявий сонний мурашник, який жадібно зустрічає кожного новоприбулого))
Після проходження всіх перевірок залишалося близько 4-х годин до початку активних дій і ми вирішили пошукати чим в цьому селищі годують. Місцеве населення виявилося абсолютно не підготовленим (і це не дивлячись на те, що сільрада була в курсі, виділа свою будівлю під штаб, влаштувала урочисте відкриття заходу…) з двох наявних кафешок одна була закрита (в суботу вдень вони не працюють за безглуздістю, а в іншій не виявилося їжі “ні – у нас немає обідів”. Довелося їхати “там – в сторону лісу, не пропустіть” – кілометрів 5 від селища готельний комплекс з дерев’яними будиночками, їжею і відкритим басейном. Як же я надихнулася видом басейну і столиками в тіні! Подумала, що ввечері можна буде всією командою приїхати, поїсти, в воду залізти. Але ж зуськи. У них виявилося замовлення на проведення весілля на усі два дні. І з 12 години дня вони перестали пускати окремих відвідувачів… Розчаруванню моєму не було меж .
Сонечко вирішило припекти у всю свою сонячну силу і навіть в тіні було зовсім не просто. Окрім того, багато дрібного і всепролазного пилу. Ну все, як ми любимо))
Усе дійство почалася о другій годині дня – найважчий період дня…

А далі – старт на ділянку першого дня. Всі у свій час – по черзі (каюсь – не весь канал знімала – неймовірно спекотно і навіть мій вірний капелюшок мене не врятував((

У перший день ділянка була коротка – два кола загальною довжиною близько 9 км, якщо не помиляюся. Розминка пройшла вдало і деякі учасники були змушені взятися за інструмент. А решта продовжували зображати сонний мурашник в очікуванні пісумків і брифінгу.

Процес обговорення технічних питань з друзями – конкурентами))
На жаль, у нашої команди сталася надзвичайна подія і частині довелося їхати назад до Харкова. Я була серед них.
Про другий день я вже слухала від Ігоря і Богдана. Траса першого дня виявилася не просто квіточками – фінішувало менше чверті екіпажів. У решти злітали мости, коробки, двигуни. І навіть у команди, яка виступає (начебто досить успішно) на Дакарі, машина зійшла з дистанції через несправності.
В середині вересня буде наступний етап Національної серії України по джип-спринту – всі ретельно намагаються врахувати недоробки і робота кипить)))