Reviews Articles

Їжа в реторт-пакетах ТМ “Portion”.

on
September 19, 2018

Так склалося, що останні 5 років в наших подорожах не стояло питання бівуачної їжі. І тому перед останньою подорожжю довелося заново вивчати цей ринок.
Технології не стоять на місці – я бачила краєм ока, що є сублімована їжа в термопакетах, але була далека від нюансів.

У процесі вивчення питання, я виявила ще один новий продукт. Хоча скоріше – добре забутий і модифікований старий. Це свого роду всім знайомий “Сніданок туриста”, тільки в м’якій упаковці і з більшим асортиментом. Випускає його полтавська компанія “Пирятинський делікатес” під торговою маркою “Portion”.
Асортимент у них досить багатий і різноманітний: супи, борщ, каші (на вибір) з м’ясом на вибір (свинина, курка, яловичина). Окремо я зраділа наявності тушкованої картоплі з м’ясом на вибір)) цього завжди не вистачає в подорожах! Є ще бобові з м’ясом на вибір. Окремо в асортименті тушонка – куряча, свиняча і яловича. Є вегетаріанське меню.
Розмір порції не маленький – перші страви – 0,5 кг, другі страви – 350 г.
Коли я все це виявила, то дуже зраділа, тому що сублімована їжа має специфічний присмак, а така – повинна бути смачніше, особливо з огляду на те, що виробник запевняє в натуральності продуктів і відсутності будь-якої хімії в складі.
Спочатку я почала шукати склад і інші нюанси. Склад був виявлений на упаковці при отриманні посилки – таки да – натуральний)))
Другим цікавим моментом для мене став термін зберігання. На упаковці термін придатності вказаний наступний: не більше 24 місяців при температурі від 0 о С до 20 о С. Так, я розумію, що пастеризація. У спілкуванні з менеджером, вдалося з’ясувати, що “при +25 може пролежати 1 рік, в +35 – 6 місяців”. Тому, якщо після походу щось залишилося (як у мене), то можна і притримати)))
Під час написання звіту, з’явився окремий сайт з їжею ТМ “Portion” і там вже споживчі дані вказані.

І ось ми набрали 20 різних пакетів, бо менше замовити було не можна, але мене запевнили, що ми не пошкодуємо (на новому сайті можна замовити меншу кількість) і поїхали. Транспортувати, звичайно, зручно – широкі плоскі пакети. Але якби я йшла в піший похід, то не стала б тягнути на собі такий зайву вагу. Сублімована порція їжі типу “картопля з м’ясом” важить 90 г на противагу 350 г консерви в реторт-пакеті. На день раціон виходить 1,2 кг проти 270 г. Інша справа – в машині.
Далі з упаковкою постало питання при розігріванні. Виробник пропонує декілька варіантів розігрівання консерви:

  • в гарячій воді не розпаковуючи;
  • за допомогою хімічного нагрівача (в комплекті не йде, купується окремо);
  • поклавши на радіатор машини або будь-який інший нагрівальний прилад;
  • перекласти їжу в казанок і розігріти (думаю, з цим проблем не буде).

На цьому моменті виникли суперечки про те, що мав на увазі виробник під розігрівом на радіаторі машини – на капот або відкрити капот і покласти-таки на радіатор) спробували обидва варіанти)))) За підсумком – якщо покласти на капот, під яким працював протягом години 4,2 л старий чавунний дизель, то результат нульовий. Якщо відкрити капот і покласти, власне, на радіатор, то виходить наступне: радіатор, верхня частина якого шириною в 7 см, гріє смужку пакета з їжею, переміщаємо, перевертаємо, перемішуємо всередині пакету, якщо там рідка їжа… і за 10 хвилин маніпуляцій отримуємо розігріту їжу, брудні руки і сам пакет. Безумовно, якщо вибору немає, то варіант хороший. А так – встав рано вранці, виліз з намету, завів машину, прогрів до робочої температури двигуна (щоб радіатор прогрівся якісно), відкрив капот, розклав пакети на всю команду і перевертаєш як шашлик)))


Це їжа на радіаторі (радіатор – срібляста смужка в кадрі).


На капоті (над двигуном).

Отже, ми в кемпінгу, на Арабатській стрілці – води обмежена кількість, тому я беру свій похідний казанок, наливаю воду і намагаюся засунути хоча б 2 пакети для розігрівання.

Виходить погано незважаючи на те, що мій казанок ширше середньостатистичного сучасного. Пакети доводиться скручувати (згинати, постукавши посередині ребром долоні), щоб помістилися і періодично витягувати з окропу і перевертати іншою стороною вниз, щоб прогрілася вся їжа. Ну або укладати плазом, але по одному, максимум по два (плазом дуже погано вміщаються – води не залишається). Гарячу воду я планувала використовувати для приготування чаю/кави (в перший раз так і зробила), а потім побачила, що відклеїлася етикетка в казанку і не захотіла пити чай з розчиненим клеєм, вилила і закип’ятила свіжу. Власне, через плани на воду, я і не стала користуватися хімічним нагрівачем – вода б стала непридатна для чаю/кави.

Смак і склад. Склад виявився дуже близький до заявленого – м’ясо добре (майже без кісток, шкурок та іншої радості), гарнірна частина теж добра, але в картоплі з куркою виявилося ну дуже багато рідини.

В життя табору страви вносять не тільки гастрономічне розмаїття, а й елементи організації дозвілля – квести і сюрпризи. У різних стравах абсолютно різний і нестабільний кількість солі. Перловка і гречка всіх випробуваних видів були прісними, а ось судячи з картоплі зі свининою (якщо вірити народним повір’ям), технолог закохався/закохалася. По вуха і до гробової дошки – солі стільки, що вуха згорталися)) З огляду на, що продукти (за словами виробника) проходять дегустацію, можна припустити, що ОТК теж. Втім, нічого поганого в продуктах, зроблених з любов’ю, звичайно ж немає – так чи інакше, інших суттєвих і принципових несподіванок щодо складу і смаку не виявлено (на смак і колір всі фломастери, як відомо, – різні).

Якщо визначити і звести в дві групи плюси і мінуси (на нашу суб’єктивну командному думку) отримаємо наступне:

Плюси:

  1. це їстівне, поживно і це, як не крути, “жива” їжа, а не сублімат;
  2. до якості самих продуктів, з яких приготовлені страви причепитися не вийшло, хоча ми чесно намагалися. Базуючись на органолептичному методі аналізу продукту – продукти хороші;
  3. при дотриманні ряду умов у тебе під рукою завжди готова і навіть гаряча їжа;
  4. треба дуже постаратися, щоб розкрити пакет випадково – вони добре запаяні і сам матеріал досить міцний, щоб проговтатися пару тисяч кілометрів в одному багажнику з домкратом, шаклами, ручної лебідкою і залишитися цілим. При цьому – легко відкривається навмисне. Порожню тару просто і зручно відвозити з собою з місця вживання (на відміну від консервних банок і коробок від пресервів).

Мінуси:

  1. пакети досить масивні і важкі, тобто для пішого походу більше двох днів (або якщо на кожну стоянку бусик не привозить запаси і рюкзаки, як зараз увійшло в моду), навряд чи підійдуть;
  2. пакети погано влізають в похідний посуд для розігріву;
  3. власне – ті самі умови отримання гарячої їжі. Складність розігріву в умовах обмеженого запасу води. Якщо ми говоримо про експедицію/покатушки/гонки/походи, що проходять в посушливих місцях, де поблизу немає джерел, річок, струмків чи інших джерел води, то у нас залишається п’ять (на даний момент) варіантів:
    • викручуватися з радіатором (тобто: витрачати паливо, час, шуміти, ризикувати отримати пару опіків), та цей варінт не підходить електрокарам апріорі;
    • витрачати питну воду, запас якої обмежений. При цьому варто відзначити, що іноді в далеких поїздках/походах поняття “технічна вода” – нонсенс і будь-яка, яка відверто не отруєна перетворюється в питну, витрачати яку на хімрозігрів або забруднювати клеєм вкрай нерозумно (особисто були неодноразово в таких ситуаціях), а той же сніг для “переплавки” взимку є не скрізь і не завжди навіть при дійсно низьких температурах;
    • розігрівати на кузовних панелях, піску або каменях на сонці. Не працює влітку при температурах нижче +35 – +40 о С, восени і взимку (і навіть при достатньому потоці сонячного світла і температурі на вулиці, цей процес займе час);
    • перебудовувати маршрут або скорочувати перебування в точках, невідповідних для такої їжі. Звучить абсурдно, абсурдом і є – простіше інакше побудувати раціон;
    • говорять, можна їсти без розігріву, але це влітку. А ось в холодну пору року це буде, по-перше, складно зробити (крижу ще треба розколоти, ну або застиглу рідину/жир вживати – не радісна справа), по-друге, в холодну пору року гаряча їжа не тільки смачніше, але і більше необхідна (звичайно, в екстремальних умовах в їжу йде і не такий раціон).

Підсумок:

В цілому – цікавий продукт, який в змозі дійсно прикрасити собою життя на пікніку (але там зазвичай шашлик-машлик), в пішому поході на день – два в умовах достатньої кількості води, рибалкам, мисливцям, кемперам (для будинку на колесах цей варіант – пісня), для організації масових прийомів їжі в обладнаних таборах (великі турстоянки, бівуаки, фестивалі, штаби змагань). У той же час – зовсім не підходить для любителів пішаки 3+, автоекспедицій за межі умов комфорту, прийому їжі на гонці крім бівуака. Там, де ти можеш собі дозволити розігріти такий пакет і ще й чайку заварити, а тим більше – вмитися, ці пакети заощадять час і зусилля на варіння їжі; там, де не можеш – вони не особливо допоможуть.

Ну і само собою, залишається питання з кількістю солі в їжі. Я дуже сподіваюся, що менеджер все ж таки повірить мені і перекаже технологу, що одна з партій була пересолена. На даний момент мені не вдалося донести цю думку.

А ще, скоро до нашого товариша під’їдуть новинки від того ж виробника – добові раціони і комплексні обіди, так що – to be continued, скоро будемо тестувати і писати. Залишайтеся на нашому каналі)))

TAGS
RELATED POSTS

LEAVE A COMMENT

This site is protected by reCaptcha and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.

Olga Dzyuba
Odessa, UA

Hello! My name is Olga, nice to meet you! In this blog, I am talking about our travels to beautiful and unusual places in Ukraine and beyond. Well and the history of these places. I sincerely believe that it is possible to find something interesting anywhere - just look at the outside world from different angles)))
More

0
    0
    Your Cart
    Your cart is emptyContinue Shopping
    Archives
    0
      0
      Your Cart
      Your cart is emptyContinue Shopping