Ця подорож трапилася з приводу того, що пару тижнів не було сонця, а потім воно раптом визирнуло і дуже хотілося кудись поїхати. Але не далеко. І ось я згадала, що багато хвалять цю гору і настав час її відвідати. Близько 300 кілометрів уся поїздка – зовсім не багато)
І ось, прийнявши таке блискавичне рішення, я буквально за барки витягла свого друга, всадила на пасажирське місце в Їжатко і ми поїхали. Як він примудряється так спати – я не знаю, хоча і зі мною таке було, але майже всю дорогу він проспав. За винятком моменту, коли він прокинувся і сказав: “тут десь є велика чашка в горошок біля дороги, зверни там”. Чашка виявилася покажчиком на Придорожнє кафе в полі))

Поки мила пані готувала нам їжу та чай, підійшло руде кошеня і почало всіляко спілкуватися:

Ми з ним поділилися їжею, подякували пані за цілком приємну і ситну їжу і поїхали далі.
Як це часто з нами буває, навігатор нас повів на вершину з чорного ходу. Ні, щоб заїхати по рівній гравійній дорозі 200 метрів від траси, ми проїхали абсолютно розбитою сільською дорогою і під кінець подолали підйом під кутом градусів в 50, а місцями і всі 60 з вимоїнами пристойної глибини (близько 30 см). Мабуть, з вершини навесні текла тала вода – видно, що води було багато. А може і літні дощі. У будь-якому випадку, було не смішно. І ось зовсім не вірилося, що це громадська дорога. Було вирішено на зворотному шляху пошукати нормальний шлях. І звичайно ж, він знайшовся))

Через те, що гора Кременець – найвища точка на багато кілометрів навколо, вона завжди була потрібна комусь в якості опорного пункту і оборонної фортеці. З цього приводу, на вершині гори крім давніх ідолів (про які практично нічого не відомо), кілька пам’ятників тільки про відносно недавні події. Вони стосуються двох світових воєн.

^{Власне ідоли.}

^{Алея в парку, присвяченому військовій тематиці.}

^{Монументальний пам’ятник – “Атака”.}

^{Дуже висока і важка конструкція.}

Обійти вершину гори і при цьому все прочитати і сфотографувати не забере багато часу. Чи не більше години. Наступного разу я планую обійти всю гору повністю і подивитися на крейдяні виходи з вкрапленнями великих шматків кремнію.

З гори відкривається прекрасний вид на околиці – майже круговий огляд. Особливо красиво на сході чи заході та ще й з серпанком…

Прочитавши всі написи, роздивиться пам’ятники, ми рушили додому. Цю гору я відвідаю ще раз))