Подорож на кладовище літаків біля Вовчанська.
У зв’язку з тим, що на вулиці трималася тепла і сонячна погода, залишатися вдома було просто неможливо)) Давно ми збиралися поїхати на кладовище літачків , але якось не складалося. А тут – вирішили поїхати, зібралися, зателефонували друзям.
Цей день особисто для мене виявився радісним подвійно))) Спочатку ми планували виїхати вранці, але мій коханий чоловік сказав, що у них з товаришем вранці справи і це не на довго. Виявилося, що ці партизани їздили забирати мій новий фотоапарат)) Чудовий подарунок вийшов – я дуже хотіла оновити свій старенький Canon 10D з об’єктивом 28-105 II USM, бо мені його дуже не вистачало, а йому хотілося на спокій (моторчики об’єктива, механізми тушки плавно доживали свій вік і далеко не завжди слухалися, дуже повільний процесор ну і маленька матриця). Я дуже вдячна цій фотоапарату – ми з ним славно погуляли багато років))) Яка ж величезна різниця виявилася між цими двома фотоапаратами і їх об’єктивами! Разом з новеньким Canon 5D Mark III мені дісталися Canon 24-70 4L IS USM і Canon 50 1,4. Мій захват неможливо описати словами)) Звичайно, сам за мене він не почав знімати шедеври, але я отримала можливості, яких мені давно так не вистачало і навіть більше)) Крім того, мої емоції вилилися в думку про те, що якщо я коли- небудь відкрию школу фотографії (не важливо коли і з якого переляку))), то перший рік мої учні ходитимуть виключно з таким набором, який був у мене спочатку, а тільки потім братимуть в руки сучасну техніку – так вони зможуть по достоїнству оцінити її і свої можливості і потенціал))
Отже, всі дуже ввічливо почекали, поки я базово розглянула своє нове придбання, ми сіли і поїхали.
Кладовище літаків під Вовчанськом – одночасно і красиве і сумне місце.. Колишня авіабаза училища підготовки льотчиків ДТСААФ. Закрита в 2002 році. На території рядами стоять останки Л-29, Ан-24РТ, Мі-2, Мі-8 і Ан-2.
Не так вже й багато часу потрібно, щоб все тут обійти.
Паралельно з нами тут гуляло ще кілька компаній, але людей не багато – разом з нами до 10 осіб.
Крім того, є ще напівзруйнована будівля:
Усередині літаків і гвинтокрилів подекуди ще залишилися елементи нутрощів:
Якщо пройти крізь цю сумну виставку, перелізти через яр, то потрапляєш в дуже красиве місце – сосни, луки, пагорби…
Назад ми їхали, коли вже темніло. Проїжджаючи через дамбу Печенізького водосховища, не могли не зупинитися:
Неймовірно приємний і теплий день вийшов!