Автоподорож по Європі. Частина 5 – Повернення в Чехію.
Виїхавши з Бад-Аусзее, ми поїхали не відразу в Воднян, а заїхали lj Ческі-Крумлов (Český Krumlov) спробувати трдельники (Trdelník).
Трдельник – це така солодка випічка у вигляді здобної трубочки. Найчастіше в неї складають всілякі смаколики, але мені вдалося знайти порожню.
Фото з Вікіпедії.
У Старому місті їх можна купити практично на кожному кроці, а запах заповнює всі вулички і манить…
Вже в середині XIII століття на правому березі Влтави існувало поселення, жителями якого були переселенці з Баварії та Австрії. На лівому березі Влтави дещо пізніше також виникло поселення, зване Латран (Latrán) (в даний час район Латран є частиною історичного центру міста, що охороняється як об’єкт всесвітньої культурної спадщини). Обидва поселення в 1347 році були з’єднані мостом і утворили місто.
У 1494 році Крумлов отримав статус і привілеї королівського міста. Видобуток срібла на навколишніх шахтах дав новий поштовх розвитку економіки міста та торгівлі. В кінці XV століття Крумловський замок, спочатку побудований в готичному стилі, був перебудований італійськими архітекторами Антоніо Ерісера і Бальтазаром Магджі в представницький замок епохи Відродження.
Останній власник замку з роду Рожмберков в 1602 році змушений був продати його через накопичені борги імператору Рудольфу II.
Під час Тридцятилітньої війни місто було неодноразово пограбоване. Після закінчення війни багато світських і релігійних споруд були перебудовані в стилі бароко.
Місто стало частиною Австрійської імперії в 1806 році і Австро-Угорщини в 1866.
У 1918 році чеські війська зайняли місто, і воно залишалося частиною Чехословаччини до 1938 року. У період з 1938 по 1945, було анексовано нацистською Німеччиною. Після Другої світової війни німецькомовне населення було депортовано до Австрії і Західної Німеччини, і місто знову стало частиною Чехословаччини. Під час комуністичного режиму Крумлов прийшов в занепад, але після оксамитової революції був більшою мірою відновлений і зараз є одним з найпопулярніших туристичних центрів в Чехії. Вікі
Залишили машину ми на якийсь парковці , що трапилась по дорозі і недалеко від історичного центру.
Пройшовши крізь Плащовий міст (Cloak Bridge/Plášťový most), через місток потрапляємо в центральну туристичну частину.
Навколо казкова краса, ще залишилися новорічні прикраси і настрій!
Якщо заходити в різні магазинчики і задивлятися на кожний будинок, то обійти цю півострівну частина міста займе близько години часу. Потім можна плавно підійти до входу в Крумловський замок через міст і піднятися на той самий Плащовий міст, під яким проходили на півострів.
Нагорі є оглядові майданчики, звідки в теплу пору року видно безліч червоних дахів. Але зараз (в січні) оглядові майданчики всі в льоду – дуже слизько, а дахи білі))
Взагалі ці самі Крумловські дахи є історичною цінністю. Якщо господар будинку хоче перекрити дах, то він може це зробити тільки точно таким же матеріалом, яким це робилося ще з волохатих століть. З цього приводу є ряд позитивних моментів. Перший – таку черепицю до сих пір роблять за тою самою старовинною технологією (коштує вона, звичайно, дуже дорого). Другий момент – господар будинку йде в спеціальну контору, яка розраховує кошторис покрівлі зі звичайної черепиці та з автентичної. Різницю виплачує власникові держава – людина платить як за звичайну.
Фіналом нашої подорожі по Чехії стали пару приємних днів в Воднянах з чаєпиттями і посиденьками за поїданням вепрева коліна. Ну а на закуску нас порадували дорогі МАУ. У Борисполі до літака подали автобус, в який влізла тільки половина пасажирів. А решта стояла на січневому сніжному вітрі майже 30 хвилин. Добре, що назад в літак пустили пасажирів з маленькими дітьми. На наші запитання про те, коли ж за нами приїдуть (у нас же пересадка) ніхто не міг відповісти. А потім ми дуже довго і судорожно шукали перехід на внутрішні рейси (дороговказів немає), ніхто не захотів нас пропускати через паспортних контроль без черги (працівники аеропорту просто проігнорували наші прохання і згадки про пересадку). Привіт, рідна країна! Давно не бачилися! Хоч і перенервували, але встигли.
Думаю, ще мінімум раз ми повернемося до Венеції і у Доломіти – це прекрасні і дивовижні місця!
Перша частина подорожі.
Друга частина подорожі.
Третя частина подорожі.
Четверта частина подорожі.