Сьогодні нам потрібно було дістатися до міста Бад-Аусзее (Bad Aussee) в Австрії. Томтом наполегливо прокладав туди маршрут через Швейцарію. Але для в’їзду в Швейцарію нам потрібно було б мати окрему візу, якою у нас не було. Тому ми умовили Томтома поїхати довшим шляхом. Разом – плюс сто з гаком кілометрів замість 10 кілометрів по Швейцарії.

Десь на кордоні з Австрією почав сипати сніг. Ми дуже швидко доїхали до відвалів навколо магістралі, заввишки близько трьох метрів. По трасі відразу знизилася максимальна швидкість (на цифрових табло вздовж дороги) до 100 – 110 кілометрів на годину, до того ж кілька разів ми зустрічалися зі снігоприбиральними машинами. На асфальті менше сантиметра снігу, а вони вже вбирають.
На автобанах в Німеччині відсутнє обмеження швидкості, але народ нікуди не поспішає, а особливо в таку погоду. Чесно кажучи, ми побоювалися з’їжджати з траси на другорядні дороги. І дарма.
Спочатку я не могла зрозуміти що за палиці зі світловідбиваючою стрічкою встромлені уздовж дороги. Потім зрозуміла, коли ми під’їхали вже ближче до Бад-Аусзее. Це маркери – де проходить дорога.. Шкода, що у нас так не роблять.

Як нам розповіли господарі готелю, в селищі є два трактори для чищення снігу (як і в кожному іншому такого розміру). Жителі вахтовим методом чистять дороги в селищі і його околицях, зустрічаючись з сусідами в умовленому місці між селищами. Вахта у них по 12 годин, працюють цілодобово. Зате екстрені служби, пошта та самі жителі спокійно і без проблем доїжджають куди їм потрібно. Правда, деякі дороги на зиму просто перекривають і чистити навіть не намагаються – складні і лавинонебезпечні.

Вранці ми подумали, запитали господарів готелю і спокійно поїхали в Хальштатт (Hallstatt).

Тільки спочатку викопалися))

Дорога дуже красива! Величезні засніжені сосни, пухнасті пластівці снігу і чищена дорога – що ще може бути прекрасніше в горах взимку?))

Сам Хальштатт дуууже маленьке туристичне старовинне містечко. Його розміри обумовлені відстанню від озера до гори))

Халльштатт (нім. Hallstatt, бав. Hoistod) – ярмаркова спільнотою (не місто))). Є центром хальштатской культури, пам’ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Соляні копальні Халльштатта – найдавніші в Європі, розробляються ось уже три тисячі років. Відомості про селищі з’являються в письмових джерелах з 1311 року. Про середньовічної історії Халльштатта даних майже не збереглося в силу його віддаленості від шляхів сполучення. C 1595 року розчинена сіль по найстарішому в світі трубопроводу доставляється в Ебензее, розташований на відстані 40 км від Халльштатта.
У 2012 році в місті Лоян провінції Гуандун гірничодобувна і металургійна корпорація Minmetals побудувала копію села. У самому Хальштатта китайців просто неміряно – переважна більшість туристів. ^Вікі

Дуже зручно те, що для туристів зроблена підземна парковка. Не потрібно ставити машину в сльоті, не захаращуються вулиці. Є три парковки, на покажчиках відображається кількість вільних місць. Краса!

Особисто для мене погода була не самою приємною – довелося зняти з себе шарф і загорнути в нього фотоапарат..

Спочатку ми пройшлися сучасною частиноб міста.

А потім пішли в історичну частину. І знову потрапили на обідню перерву, яка ніде не вказана..

Місто дуже вузеньке і тому багато вулиць деруться на скелю.

Спроба знайти їжу закінчилася на багатому виборі між шаурмою та забігайлівкою. Забігайлівка перемогла. Рідка пюрешка і відбивна типу “підошва” під назвою “шніцель”.. Але у цього рішенні виявився один величезний плюс. Під час обіду до нас підійшов офіціант і запитав ночуємо ми в Хальштатті чи ні. І повідомив, що о 17:00 буде закрита дорога з міста. А вона тут одна взимку.. Ми швиденько доїли і поїхали назад.

По дорозі до готелю ми ще неспішно заїхали в супермаркет за місцевим колоритом до вечері, а в готелі нас зустріла дуже стурбована господиня. Вона знала куди ми поїхали і переживала, що ми не дізнаємося про перекриття дороги.

Стоячи з чашкою кави рано вранці, я почула з-за чого перекривали дорогу в Хальштатт. Голосний гучний “бууумм..” рознісся над долиною. Це зійшла лавина і закрила проїзд в Хальштатт на тиждень. Як вдало ми туди потрапили.. Вірніше, звідти)) І навіть не шкода, що там не працювали підйомники наверх через заметіль – приїдемо ще раз)))

Абсолютно спокійно ми виїхали в сторону Чехії. Там ми мали відвідати ще кілька цікавих місць))

Перша частина подорожі.
Друга частина подорожі.
Третя частина подорожі.
П’ята частина подорожі.