Скажіть, шановна спільнота, скільки на вашу думку мужиків здатне одночасно пильно спостерігати за дівчиною, яка міняє в дощ спущене колесе у Їжатка?
А я вам скажу – рівно стільки, скільки є в наявності!
І тут питання не в шовінізмі, а в тому, що не допомагаєш – йди собі з миром, але ні. Іржуть, тикають пальцями, сидять і дивляться як же я впораюся… Але цирк закінчується, коли виходить з шістки-жигулька мужичок років 50 і допомагає.
Ну правда не легке колесо – поки на шпильки його націлиш, руки втомлюються конкретно. І не тільки ж для мене. А ще дощ, все слизьке, брудне.
Я, між іншим, зупиняюся біля кожної машини, що стоїть на аварійці (якщо, звичайно, не очевидно, що він тут просто когось чекає) і питаю чи не потрібна допомога. І не раз бувало, що виявляється потрібна. Ось сьогодні об’їхала кілька кварталів, щоб повернутися до Крузера, який стояв посеред дороги. Але йому встигли допомогти до мене. І славно, що хоч хтось знайшовся. А то можна стояти по півгодини – жодна морда не зупиниться.
Люди, вам що – самим допомога не буває потрібна?

На шиномонтажі з’ясувалося, що моя алтайська гума спускала на стику з диском. Все через те, що облой з заводу був в чималій кількості, забився брудом, водою.
Пара хвилин роботи болгаркою з щіткою і все чудово))))