Ця розповідь буде про любов) Навіть не так – про ЛЮБОВ! Велику, синю, замурзану і з першого погляду)

Почалася вся історія не так давно – в 2013 році, коли від родичів нам дісталася Лада Самара 2115. Бадьоре, міцне, але вельми нещасне створіння автопрому. Нещасне через занедбаності і непотрібності колишнім господарям. Вона була приведена в порядок і вилизана шорстким язиком. Заковика виявилася в тому, що ні мені, ні чоловікові вона не підходила за масо-габаритними розмірами) Ми високі і ноги там складати нам було особливо нікуди (

До цього епічного моменту я і не думала про водіння машини – так уже склалося) Але виявилося, що це дуже вражаюча і весела справа, особливо для екстремала по життю) А на мою біду (або щастя))) мій друг показав мені що таке бруд , піски та інший оффроад. Ось тут вже свинсько-екстремальна натура взяла верх над усіма іншими) Був знайдений чудовий інструктор (абсолютно випадково, але фарт чи факт)). Величезне моє свинське спасибі Жені – він дуже ретельно і зі схемами, кресленнями вчив мене на своєму багатому гоночному досвіді! І почалися пошуки машини, що підходить по натурі.

До цього моменту я вже познайомилася з чудовими людьми і професіоналами – Ігорем і Валерою (Б&П Сервіс) – вони досвідчені і визнані пілоти, штурмани, будівельники і механіки позашляхових машин. Ось до них я і пішла з питаннями – які бувають позашляховики, чим відрізняються, про що замислюватися, як відрізнити і все інше. Спочатку мій погляд впав на Isuzu Vehicross, але він був відбракований через те, що в нашому кліматі вони не живуть зовсім. Ну зовсім.
Ігор: – Не потрібен він Ольці.
– Чому Ольці не потрібен Vehicross?
Ігор: – Тому що вони ламаються.
– В сенсі? Що конкретно ламається?
Ігор: – Все ламається.
– Що “все”?!
Ігор – Ну, все. Все, що крутиться – все і ламається.

А потім я побачила Toyota Land Cruiser 40)))) АЛЕ! Їх же практично немає. А ті, що є – знаходяться у своїх люблячих і уважних господарів. Далі погляд впав на Asia Rocksta, як якийсь можливий аналог, тому що всі “справжні” Ренглери коштували на той момент для нас непідйомно(( Але. Всі наявні в країні варіанти виявилися або в мотлох, або з іншими проблемами.

І ось одного разу, вирішивши пустити слину на Jeep Wrangler на сайтах продажу, я побачила оголошення про її продаж. Ні – ЇЇ продаж)) За 700 км від нас. Ми домовилися про приїзд з минулим господарем і кинулися на перегонки з іншими покупцями. Причому, в буквальному сенсі слова – збиралося приїхати ще двоє покупців, але ми встигли першими. Це дуже епічна історія)))))

Для більших веселощів потрібно уточнити:
1. на той момент я мала досвід водіння навчальної машини з інструктором і ще кілька виїздів на різних дружніх колесах, останній з яких був за півроку до описуваних подій)))
2. я ніколи не сиділа в Ренглері/Роксті і інших “справжніх табуретках” – я просто прагнула до своєї машини)

Як водиться, саме в вечір виїзду на місце огляду, скасували автобус в ту сторону через погані погодні умови (кінець лютого з усіма належними), замінували ЖД вокзал і як вишенька на торті, знайомий таксист відмовився туди їхати. До того моменту була майже північ. Ми з другом сіли в його машину (Kia Sportage I) і поїхали в степ. Нам же треба було встигнути першими)) Все питання було в тому, як її при всіх інших позитивних, пригнати. Але хто не ризикує..))

Сказати, що взимку 2016 Херсонській області не було доріг, було б велиииким зменшенням.
Приїхавши на місце і обмацавши машинку, попутно висячи на телефоні з нашими майстрами, ми з’ясували, що вона в абсолютно чарівному стані – кузов свіжий, без іржі і гнилі, рівний, рама – на відмінно, мости – відмінно (як потім виявилося – тільки зовні ), редуктори всі сухі, ніде по машині ніяких течей, все працює, включається, заводиться. Коробка з раздаткою – відмінно. Що недогледіли – втомлені ресори, зважаючи на відсутність досвіду спілкування з ресорної технікою. Пробіг на тахометрі був близько 75000 км. Швидше за все скручений, звичайно, але загальний стан машини вселяв серйозний оптимізм.

На тестдрайв нам були видані ключі і вказано де тут найцікавіше (в сенсі, куди нормальні на голову не їздять, тільки джипери). Я сіла за кермо і ось тут зрозуміла, що краще на світлі машини немає. Просто не існує! Тихо так обрушився молот долі)) Смутно згадалися розмови і скарги людей на незручну посадку, положення керма та інше. Не зрозуміла звідки) Ту дрібну кількість машин, на яких я встигла проїхатися (2115, Спортаж, Нексія, Авео, Шевроніва), поруч за відчуттями не стояло. Звичайно, судити про інших, в яких я їздила пасажиром, складно, але можна екстраполювати. Я просто сіла і поїхала. Не глохла, не перегазовувала, не таранила стовпи – нічого. Просто ми підійшли один одному) Цій події всі – абсолютно всі мої друзі і знайомі дуже дивувалися і сміялися (цитата від одного з постійних жителів майстерні: “Купили дівчинці Ренглер. Як першу машину. (Пауза). Дівчинка. На Ренглер. З силовим обвісом . Перша машина у дівчинки… Коли, кажете, переїжджати з цього міста?”). Але що ж тут зробиш)))

І ось ми зібралися в дорогу назад) У момент покупки водички в дорогу машина відмовилася заводитися. Що затримало нас там ще на один день, поки колишній господар вирішував питання з щітками стартера. А потім мій хитрий друг сказав – поїхали ще разок туди в піски))) звичайно ж на двох машинах) І на виїзді повернув на трасу і почухав… бадьоро так попереду очманілої мене) Ну поїхали ми додому.. в дві машини. Безумству хоробрих співаємо ми пісню, о так!

Все б нічого, якщо не згадати початок розмови про кількість досвіду, на вулиці вже ніч, холод собачий, степ і ями розміром з мою машину, а деякі з наші обидві – це не перебільшення! між ямами тільки перемички не більше 50 см або дрібні підлі ями всього-то метр довжиною і 20 см завглибшки) Десь в 80 км від місця покупки, я розумію, що ЩОСЬ сталося! Машина йде ривками, видає звуки гарматного пострілу з вихлопної. Зупиняємося, думаємо, дзвонимо, розуміємо, що забита паливна система. Ну поїхали далі з зупинками на прогазовки (допомагало кілометрів на 10 – 30). І тут я зрозуміла, що ми таки підходимо один одному – я і мій їжачок, тому що я якимось чином/місцем/… відчула, що якщо йти рівно на 2000 оборотах, то все ок цілих 100 км)
Я рідкісний жайворонок і вся ніч по морозу (а якщо не вимикати пічку, то на довгих монотонних ділянках з хорошим покриттям просто вирубує в сон) довжиною в 680 км на межі нервової чутливості далася мені вкрай проблемно, але це я зрозуміла потім)) А в процесі остаточно закохалася в свою машину) і навіть проїхавши чимало на дружньому Nissan Patrol 61 з автоматом (за раз по 400 і більше км, що для мене все ще місцями утомливо), а не поміняла свою думку і відчуття)))

По приїзду машина була доставлена до панів знавців і піддана ретельному облизуванню і приголомшуючим крикам про “у.. яка лапочка, яка ціленька, кріпенька!” і т.ін.)))) Т.як минулий її господар практично на ній не їздив, так що крім прочищення паливної системи, були відразу поміняні всі рідини, гальмівні колодки і шланги, фільтри, передня ліва колісна хрестовина, кришка трамблера.

Звичайно ж, спільнота милих і добрих людей не один місяць не припиняла розповідати направо і наліво про те, що в полку прибуло)) вельми так ненав’язливо, як же))
– а ви бачили у нас тут Їжачок завівся?
– да, він міцний, цілий і красивий
– а у нього пілот дівчинка!
– о! це її перша машина!
І тут все театрально непритомніють і біжать за відрядженнями в інше місто))))) Але нас з Їжатком це мало хвилює, хоча й дуже доставляє, так))

Скільки разів за нашу з нею спільне життя я чула від перехожих, які підходять поговорити на парковці, від людей на Ретро-виставці “Крута машина! Це моя мрія!” І кожен раз на питання чому ж її не здійснили, я нічого зрозумілого не почула(( А ще я з’ясувала на тій же Ретро-виставці, що Їжатко – загально-дитяча улюблениця))) Діти просто натовпами на неї збігаються)))
По ходу довелося (з задоволенням) розбиратися в її пристрої не за принципом “колеса-кермо-двірники”, а впритул. Звичайно, я не можу похвалитися досконалим знанням своєї машини, але ті місця, з якими нам довелося розбиратися далі, я тепер знайома. А все чому? Практично повна відсутність запчастин серйозніше фільтрів і колодок. А якщо і є десь на складі, то ніхто не знає підходить/ні.. і яке буває і що не так) Проте в непередбачених ситуаціях в полі і на трасі я справляюся сама, не рахуючи безцінної консультативної допомоги Ігоря по телефону і пари поїздок на евакуаторі до нього)

Переваги й недоліки:

Переваги:

– мій Їжак;
– дуже віртка і жвава хто б що не казав))) Треба просто вміти їх готувати;)
– проста конструкція, дуже міцна і надійна. Ремонтується за допомогою киянки і якоїсь матері;
– Міцні кузовні елементи з нормальної сталі (на капоті сидить людина вагою за 90 кг без деформацій, капот вага ігнорує);
– повна відсутність електронних прибамбасів (нема – НЕ підставлять);
– висока прохідність в стоці;
– дуже і дуже серйозна тяга нижньовального мотора – 61-й патрол на спущених колесах і ручнику Їжак уволок без наслідків для здоров’я. Так що розмови про те, що “2,5 для ренга мало” поки викликають подив;
– дуже непогана динаміка, особливо – якщо розібратися в аспекті, що він на тапку в підлогу майже не реагує, а на третині ходу – стріляє;
– зручна посадка в крісло – не лежачи, але це моя особиста зручність);
– інформативна і зручна панель приладів;
– дійсно якісні матеріали салону. Так, їх там не багато)) Але ті, що є – якісні.
– якісна збірка. Крім гуркоту і деренчання, обумовлених конструкцією машини, ніяких цвіркунів і іншої єресі;
– хороша стокова оптика – навіть на трасі рідко необхідне дальнє світло, не кажучи про доп світ (про болота і ліси окрема розмова);
– зовнішній вигляд (дизайн) – до харизми +200)));
– чарівні кватирки, яких так не вистачає у всіх інших машинах)));
– інформативні і чуйні педалі;
– хороший задній і бічний огляд;
– знімний дах)));
– дуже добре гріє пічка;
– майже вертикальне лобове скло – в саму зливу все дуже добре видно;
– їсть простий 92;
– їсть скромно поза боліт – 10 – 12 (гадаю, тут в першу чергу спасибі улюбленим майстрам));
– в грязі на зниженому повному їсть не набагато більше – до 15;
– рульовий редуктор при необхідності регулюється стоячи перед машиною – дуже зручно розташований;
– поставлені попередніми господарями силові пороги і бампера дуже тішать, але додають до відповідальності й обережності на дорогах загального користування (я дуже акуратний водій, але коли ці маленькі тендітні сусіди по руху лізуть під колеса, ступінь здивування зашкалює);

Недоліки:

– низька стійкість при бічному крені, особливо – на діагональці. Бортова хитавиця сильна, машину легко перекинути невміючи. Особисто не перевертала, але пару натяків було. Якщо відчувати машину і розуміти як вона працює – все ок. Ймовірно, буде скомпенсовано новою підвіскою зі збільшеним ходом;
– невеликий кліренс в стоці, якір редуктором за бруствер (вилікується діаметром колеса);
– низький рівень безпеки при зіткненнях з чимось, що вище власної рами, особливо при ударі в борт. Жорсткість кузова досить невисока, якщо вірити краш-тестам;
– УВАГА БАЖАЮЧИМ ПРИДБАТИ ЇЖАКА: кермо вимагає дуже великої уваги до постановки пальців. Промені керма сталеві. По-перше, про П-подібний край можна порізатися (перевірено на чужих руках з товстою шкірою), по-друге – НІКОЛИ під час руху не заводьте великі пальці всередину бублика або під промінь. При битті на вибоїні в кращому випадку відкараскаєтеся серйозним ударом окістя або суглоба, в гіршому – може відсікти (у західних товаришів, начебто, були прецеденти останнього). У практиці оточуючих це все перевірено дуже болісно;
– да, маленький багажник, але на одного – двох вистачає));
– да, заднім пасажирам не зручно їздити (здебільшого через виступаючі крила з боків диванчика, але вони ж плюс при розкладанні речей);
– відсутність деяких елементів комфорту (це згодом буде лікуватися) – потрібної кількості поличок і карманів (я поділяю зручність і комфорт. Мені машина зручна, але не все комфортно);
– без шумівки і всяких прокладок, дах об кузов гуркоче капітально;
– періодично запотіває трамблер (лікується);
– маленькі передні двірники, хоча і мінімально достатні (лікується);
– козлить, сильно. Що мене скоріше забавляє, ніж засмучує, а ось пасажирів (навіть пристебнутих) не дуже)))) Спроба прокотитися по колдобистій дорозі без ременя безпеки перетворює водія в модерністську аплікацію на ПРАВОМУ пасажирському склі;
– через конструкцію підвіски наглухо відучує користуватися телефоном в текстовому режимі під час їзди, що з іншого боку плюс));
– з причини, описаної вище, пристібатися ззаду теж дуже потрібно;
– дуже неприємно відбиває пальці дахом при спробі триматися за каркас. В принципі, нічого пальці пхати куди не треба, але все-таки пасажири іноді засмучуються і пищать;
– в наших реаліях запчастини в переважній більшості на замовлення від тижня до трьох (ми ставимо оригінал або що краще – без колгоспу і т.п.);
– знову ж зовнішній вигляд – харизма приваблює неймовірну кількість уваги на дорогах і парковках, а особливо при виявленні дівчинки-водія (що веде до спроб поганятися, підрізати та інше).