В кінці XVIII століття було в ньому 3 панські будинки:
– титулярного радника Неплюєва з садом і винокурним заводом;
– штабс-капітана Горобцева;
– прапорщика Андрія Васильовича Рославцева.

Потім володіння Бобровських поміщиків були викуплені Бухаріним, чий рід був в той час дуже відомим і дуже впливовим. У 1832 році завдяки шлюбу Віри Іванівни Бухаріної з Миколою Миколайовичем Аннєнковим маєток переходить до останніх. Віра Іванівна отримала похвальну грамоту за участь у Всеросійській сільськогосподарській виставці в Харкові в 1887 році.

Портрет роботи Миколи Крамського

При кам’яній садибі в Бобровому знаходився дерев’яний храм святого Миколи, побудований на гроші прихожан в 1730 році. Однак вже у 1846 році храм був перебудований Вірою Іванівною. Було оновлено дерево, підведений кам’яний фундамент. У 1891 на її ж кошти поруч на кладовищі збудовано кам’яний храм на честь Святого Миколая. Власники Боброво були, як я писав вище, людьми досить знатними і заможними. Ряд вкрай цікавих історій, пов’язаних з ними, я неодмінно ще опублікую. А сьогодні мені хотілося б поділитися тут іншою своєю дивовижною знахідкою. Справа в тому, що описів самої садиби і храму тих часів відомо вкрай мало. Однак в автобіографічних записках Високопреосвященного Сави мною вони таки були знайдені. Адже влітку 1875 року архієрей Харківської єпархії гостював там. Ось що він пише:

«Після обіду в будинку благочинного Ходскаго залишив Лебедин і на нічліг приїхав в село Боброве, де дуже радо прийнятий був знатною поміщицею Вірою Іванівною Анненковою, вдовою генерал-ад’ютанта Анненкова, колишнього Київського генерал-губернатора. Віра Іванівна показувала мені 11-ть томів листів і телеграм від її покійного чоловіка, і на підставі цих матеріалів вона спробувала скласти його біографію.
Бобровська церква, яка перебуває при будинку поміщиці, утримується дуже благопристойно. У вівтарі стоїть ікона із зображеннями різних святих, піднесена покійному І. Н. Анненкову 6-го грудня 1863 р громадянами Києва, під час перебування його там генерал-губернатором.

Парамонов А. Ф. «Православні храми і монастирі Харківської губернії»

Поблизу церкви – народна школа, в якій займалася навчанням одна з дочок пані Анненкової, а при школі відкрито чайна для селян, яку вони могли відвідувати у відомі години дня. Ту і іншу я оглянув і зробив випробування дітям з усіх предметів, які викладаються в школі, чим доставив велике задоволення наставниці-панночці. Садиба генеральші Анненкової розташована на красивій місцевості. Великий кам’яний будинок стоїть на піднесеному пагорбі; від нього вниз спускається великий тінистий сад, омивається річкою Пслом. За березі Псла йдуть на досить далеку відстань заливні луки».

Однак до наших днів садиба не дожила, так як в післявоєнні роки була розібрана. Речі ж з неї і до цього дня можна побачити в Лебединському художньому музеї. Зараз на її місці поля.

Фото Інни Роменської

Храм святого Миколая, який є найстарішим дерев’яним храмом на Слобожанщині, має статус пам’ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером. Результати турботи держави про таку унікальну для нашого краю об’єкті, як говориться, у наявності.

Фото Інни Роменської

Фото Олександри Кисель

Фото Інни Роменської

Автор – Антон Бондарев, Джерело