Об'єкти

Гора Кременець, м. Ізюм.

12 Березня, 2019

Тип: Природний об'єкт       Вид: Гори / скелі / пагорби

Країна: Україна     Область: Харківська область     Населений пункт: Ізюм

Координати: 49.17911, 37.27795     Доступність: Громадський, Доступно для відвідувань, Гарна дорога


Кременець (тюрк. Kermen – фортеця, в розмовній мові – Крем’янець) – гора в м Ізюмі, висота 218 метрів над рівнем моря.
На стародавньому Ізюмському шляху (тому самому, де Кримський хан, собака, бешкетував), на півдорозі з Харкова до Донецька, є Кременець-гора.
Гора Кременець є найвищою точкою Харківської області. Її висота 218 м над рівнем моря і 160 м над Сіверським Дінцем. Знаходиться по дорозі від центру Ізюму. Гора є геологічним пам’ятником природи, цікава оголеннями верхньокрейдяних і юрських порід з численними останками органічного світу.

Геологія гори.

На західному схилі гори в численних ярах оголюються крейдяні і верхньоюрські породи. Верхньокрейдяні відкладення широківської свити (турон-коньякскі яруси верхньої крейди) представлені писальною крейдою, піскуватим мергелем з фосфорітами і тонкозернистим глауконітово-кварцовим піском.
У підставі крейдяних відкладень залягають строкатокольоровий, різнозернистий, гравелистий пісок і пісковики нижньої крейди. Товща нижчих верхньоюрських порід складена строкатокольоровою глиною волзького і кімеріджського ярусів, білим оолітовим вапняком і вапняком-черепашником оксфордського і келловейського ярусів (ізюмська свита), залізистих гравелітів та вапняковистим піщаником з численними залишками брахіоподів келловейського віку.
Розріз вперше був описаний професором Харківського університету Н. Д. Борісяком в середині XIX в. і став еталоном при вивченні крейдяних і верхньоюрських відкладень північно-західній частині Донбасу.

“У Ізюма, в горі Кременець, по березі Донця, є досить повчальний розріз, де видно належання білої крейди над прийнятим мною нижнім ярусом. Тут спостерігається наступне нашарування:
Біла крейда виставляється на вершині Кременця прямо під чорноземом і наносами (в 1 ½ арш. товщ.). Розділяється мабуть на нижню мараючу крейду і щільний крейдяний рухляк.
Чорний кремінь, в шматках до 1 пуда вагою, що містить в собі залізисті голяки, а іноді черепки Catill. Cuvieri, становить в ньому ряди.
Твердий, кварцеватий піщаник, до 8 ф.
Зелена піщана глина, багата зернами глауконіту і вапняними частинками. Більш глиниста її відміна на-дотик ніжніше, має менш глауконита і більш білих блискіток слюди, до 8 ф.
Пористий піщаник, м’який, але не сипучий, вельми легкий, зелено-сірого кольору, до 10 ф.
Пісковик, схожий на попередній, по більш залозистий, з залізисто-піщаними конкреціями, до низу переходить в буро-жовтий і білий сипучий пісок, з падінням до 12° на N0.
Зелена піщана глина і пісок. Потужність останніх двох шарів до 35 ф.
Вся згадана маса зелених пісковиків, яка спочиває на юрських вапняках, виразно відрізняється своїми скам’янілостями. Знайдені мною в тільки-що описаних піщаних глинах уламки дерев, проточені тередінами, зубів Oxyrhina Mantelli вказують на приналежність їх до крейдяних, а не юрських грунтів. “

“Про стратиграфичні відносини грунтів в харківській і прилеглих до неї губерніях”. Дослід. Н. Борисяка. – Збірник матеріалів, які відносяться до геології Південної Росії, кн. 1, Харків, 1867 г. – с. 30-31

Зараз на вершині гори Кременець крейдяні породи прорізає траса Харків-Должанське.
У балках і ярах західного схилу Кременця знаходяться оголення юрських порід ізюмської свити. На горі Кременець знаходиться найпівнічніший вихід верхньоюрських вапняків Східно-Європейської платформи. Далі на північ поширені глинисті породи. Юрські вапняки містять різноманітну фауну. Геологічний розріз гори Кременець має велику наукову цінність.
У 1869 році розріз юрських відкладень був детально вивчений професором геології Харківського університету А.В. Гуровим.

“Ізюмський розріз. Він не менш цікавий, тому що являє більш повний розвиток юрських вапняків вгору. В інших оголеннях вище раковистого конгломерату лежить здебільшого оолітовий вапняк і – тільки; тут ми бачимо, окрім ооліта, ще кілька пластів рухлякового складу, що містять велику кількість раковин, і в тому числі такі, які на заході зустрічаються в кеммеріджському або портландському поверхах юрської формації. Цей розріз виявляється важливим ще в тому відношенні, що тут чудово можна спостерігати стратиграфічні відносини між юрської і млявий формаціями. Перед нашими очима відкривається крутий обрив гори Кременець, що підноситься, по барометричним вимірам проф. Борісяка, на 371 ½ ф. над рівнем річки, в ньому крейдяні товщі безпосередньо налягають на юрські утворення, що тягнуться вздовж правого берега Донця майже на відстані 2 верст. Загальна товщина вапняних юрських опадів в цьому профілі 40-50 ф. Оку відкривається інша черговість пластів зверху вниз:
1. Біла письмова крейда.
2. Зелена піщана глина, з заплутаними в верхньому горизонті брилами твердого пісковика з кварцовим цементом.
3. Ніздрюватий піщаник, зеленуватого кольору, місцями залозистий і переходить внизу в жовтуватий розсипчастий пісок.
4. Вогкувато-зелена піщана глина.
5. Пласти нечистого, мергелістого вапняку, переповнені ядрами Neriniae Visugris, Rom.
6. Ікряний, дрібнозернистий вапняк, почасти пухкий. почасти пов’язаний твердим вапняним цементом.
7. Рухляковий вапняк, білого або жовтого кольору. перейнятий майже зовсім різновидом Neriniae Visugris.
8. Щільний і вельми твердий вапняк, що містить гіпс в прошарках або жовнами, і мергель, виконаний коралами.
9. Раковистий конгломерат.
10. Пласт оолітового вапняку.
11. Світло-сірий щільний вапняк.
Досліджуваний обрив знаходиться з правого боку Кременця. Пласти з берега здаються горизонтальними; але загальне нашарування помітно схиляється у напрямку до Кам’янки. №№ 5-11 цього оголення належать безсумнівно до юрської формації. Вищерозміщені пласти (до крейди) проф. Борисяк відніс до нижнього ярусу крейдяної формації; “

Гуров А.В. Геологічні дослідження в південній частині Харківської губернії і прилеглих місцевостей. Харків, 1869 г. – с. 162-163

Історія гори.

Унікальне місце розташування кургану, яке забезпечило йому фортифікаційну роль спостережного пункту, дозволяє з вершини практично охопити величезний горизонт чудової слобожанської природи з Букинським і Ізюмським лісами, Святими Горами (в ясну погоду можна побачити навіть знаменитий монастир), водами Сіверського Донця і все місто біля підніжжя. Його рослинність складають типові представники степової зони: ковила, ефедра, типчак.

У період залізного віку Ізюмський край був місцем проживання різних кочових народів. Змінюючи один одного, тут проживали скіфи, сармати, готи, гуни, алани, печеніги, половці. З околиць на вершині гори Кременець зібрані кам’яні скульптури скіфо-половецького періоду.

У тюркських мовах словосполучення «довга гора» звучить як «узюн» – курган. За однією з основних версій назва «узюн» перетворилося в «ізюм». Височина над річкою дала назву Ізюмському шляху, а пізніше – місту. «Ізюмський перелаз» – зручний брід через Сіверський Донець біля підніжжя гори Кременець – багато дослідників пов’язують з походом дружини Ігоря Святославича на половців у 1185 році, оспіваним в чудовому пам’ятнику давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім».

Сучасна ж історія гори сходить до XIV сторіччя, коли Кременець став одним з форпостів татар з появою на його вершині дозорно-оборонного укріплення «Гезун-Кермен», яке було для них базою для набігів на прилеглі землі. Місто-фортеця існував доти, поки кордон інтересів кочівників і московитів поділяв Донець.

У XVI столітті, для контролю Ізюмської сакми – одного з найголовніших шляхів татарських нападів, на місці Ізюму створюються сторожові дозори. У 1637 році цар Михайло Федорович у своїй грамоті вказував на необхідність будувати місто біля ізюмського кургану. Перші спогади про існуюче містечко – 1639 рік. Пізніше, в 50-х роках XVII століття з’являється невелике укріплення – Ізюмський окоп. У 60-х роках XVII століття в цих місцях влаштувалася невелика група переселенців.

У документах 1680 року поселення називалося Ізюмським містечком. У 1681 році на місці нинішнього Ізюму була побудована фортеця, яка складалася з «великого» і «малого» міст. На горі Крем’янець, де сьогодні “Площа пам’яті” був “Замок” або “редут Кременець”. Сторожеве спорудження для спостереження підходів до фортеці. Нинішня центральна частина Ізюму – колишній «велике місто».
У 1685 року Ізюм стає полковим містом – центром Ізюмського слобідського козацького полку, якому підпорядковувалися 13 навколишніх міст і слобод.
У роки Другої Світової Війни Ізюм і гора Кременець ставали ареною бойових дій. З жовтня 1941 року по травень 1942 року в районі Ізюма велися запеклі бої.
У 1985 році, до 40-річчя перемоги, на вершині гори було відкрито меморіальний комплекс. На вершину Кременця зведено широкі кам’яні сходи, по боках її в пам’ять про подвиги радянських воїнів у роки Великої Вітчизняної війни встановлено зразки бойової техніки – танки, гармати, самохідки, що брали участь у визволенні міста.
Всім воїнам в усі часи, які захищали на цій висоті свободу рідної землі від будь-яких агресорів присвячений створений на Кременці в 1988 році меморіальний комплекс. І хоча центральну частину гори пронизують мотиви-нагадування про її останню війну, по її західному схилу простяглася алея скіфських і половецьких кам’яних баб. Так що зараз це курган пам’яті всіх предків, завдяки яким Україна живе і процвітає донині.

Джерело 1
Джерело 2
Джерело 3
Джерело 4

ТЕГИ
ПОВ‘ЯЗАНІ ПОСТИ

ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Ольга Дзюба
Харків, Україна

Добридень! Мене звуть Ольга, рада знайомству! У цьому блозі я розповідаю про наші подорожі красивими і незвичайними місцями України і не тільки. Ну і історії цих місць. Я щиро вважаю, що у будь-якому місці можна знайти щось цікаве - для цього потрібно лише дивитися під різними кутами на навколишній світ)))
Докладніше