Під виворотом зазвичай представляється собі бруд, запустіння, безвихідь і багато чого ще. Але в даному випадку – не так сумно (але майже), виглядає обличчя міста. Звичайно, прямо на вулицях не лежать купи сміття і натовпи жебраків не підпирають спинами фасади обшарпаних будинків. Та й немає там таких жахів навіть за кулісами. Це не Детройт. Просто досить безбарвне і звичайне промислове місто в стагнації. Величезний такий провінційний мурашник, де все йде за звичними прокладеними стежками. Мова йде про Кривий Ріг.
Саме місто дуже розтягнуте вздовж шахт із залізною рудою. Власне, так воно і утворилося – конгломерат селищ, які обслуговують шахти і переробні заводи.

Карта Криворізького басейну XVIII століття. ¹

Звичайно, зараз це не просто селища під одним ім’ям, а місто в повному розумінні цього слова, але все одно немає як такого центру міста – їх кілька))) Для кожного району – свій центр (культурний, торговий, транспортний..).
У цьому місті я прожила першу половину свого життя.
Ще з дитинства я знаю іншу його сторону, яка навіть для більшості жителів залишається невідомою. Ось про її шматочки я хочу розповісти.
На околиці міста є район, який називається Карачуни. Якщо пройти крізь приватні будиночки по ґрунтовій дорозі, то можна вийти на розвилку – праворуч підеш – на пляж прийдеш, ліворуч по рейках підеш – через міст на водоспад потрапиш. Ми цього разу повернули ліворуч.
Крокуючи по рейках, ми потрапляємо на ось цей залізничний міст:

Дуже високо, внизу швидка річка і тверді камені, а пішохідна частина біля мосту – зі старих дерев’яних дошок (не дуже щільно підігнаних))).

Але з моста відкривається дуже гарний вид!

Це дамба, яка запруджує річку Інгулець – виходить Карачуновське водосховище. Правий шлюз (на фотографії) практично завжди відкритий набагато більше, ніж лівий. Біля лівого шлюзу вийшов дуже мальовничий водоспад, з озерцем внизу. Озера досить глибоке – до 10 метрів і стільки ж в діаметрі. У цьому місці дуже любить відпочивати місцева молодь (я постійно туди ходила, коли там жила), так як дуже здорово стрибати зі скель в це озеро і стояти під струменями водоспаду)))

Це один з двох потоків водоспаду – близько 5 метрів заввишки. Другий більш широкий і потужний (там купалися люди і я не стала їх бентежити камерою). Періодично шлюз відкривають більше і потоки водоспаду збільшуються. Але основна маса води спускається через правий шлюз, так як там люди не купаються, а швидкість і сила потоку аналогічна гірській річці.
Трохи поблукавши навколо, ми піднялися назад на міст і спустилися з іншого боку – там прекрасна долина і на правому березі (якщо дивитися з моста) гранітний затоплений кар’єр.

Орієнтовна глибина кар’єру – 120 м. Вироблення граніту припинене в 1999 році. З тих пір він плавно наповнюється джерельною і дощовою водою. Тепер це прекрасне місце для купання – вода блакитна, чиста, м’яка. Є де поплавати – близько 100 метрів в ширину і близько 700 в довжину. Там де відпочиваючі не встигли перемішати шари води, верхні 2 – 3 метри дуже теплі – близько 30 градусів. А біля “пляжу” (місце, де дорога на дно кар’єра входить в воду) – дуже приємні 24 градуси. Крім пари місць, до води немає доступу (стрімкі стіни кар’єра), а доступні місця повністю зайняті місцевим пролетаріатом. Тому ми залишили одного бійця на березі з речами і скупавшись прямо в шортах, пішли далі.

Фото з інтернету

Долина річки дуже красива – тут рідко де глибина сягає більше 1,5 метрів, але течія швидка, багато великих гладких каменів, які виступають над водою до метра у висоту, і вода досить чиста і свіжа – дуже приємно купатися. А дітвора дуже любить це місце – є де плавати, бігати і взагалі – такий собі природний аквапарк))) Хоча це аквапарки зроблені за принципом таких місць))
Вздовж берега доходимо до старенького підвісного моста – інакше назад не перебратися – або топати кілька кілометрів назад до залізничного мосту, або через кілька кілометрів далі по берегу є міст звичайний цивільний.

На іншому березі вже близько 20 років будують котеджі. І вулиця забавно називається – “Весела дача”. За останні пару років на це місце звернули увагу і з’явилося відразу багато новеньких і красивих будиночків.

Наступного дня ми відправилися гуляти на МОДРівські скелі.
На машині прямо до скель проїхати не вийде – до скель і вздовж них тільки пішохідна стежка.
МОДРівські скелі – це геологічний пам’ятник державного значення. Ну а крім того – ще одне чудове місце для відпочинку. Правда, річка тут вже не така чиста і прозора – вона вже пронесла свої води від дамби повз великої кількості житлових масивів .. Але самі скелі дуже красиві!

Ці місця вже давно облюбували місцеві скелелази. Так, скалодром виходить зовсім невисоким, зате природним))

Якщо йти вздовж берега за течією, то через кілька кілометрів починається Центрально-Міський парк з обладнаним пляжем, клумбами, алеями, газованою водою і іншими радощами цивілізації. Зараз парк виглядає доглянутим і радує око)

Понтонний місток перед парком.

По всіх цих місцях влітку краще гуляти в капелюсі (кепці/..) і не в центрі дня, так як тіні мало ну і звичайно, кіосків з прохолодною водою на щастя там поки не зустрічається)))