Історія про те, як я розібралась в конструкції мостів, посварилася з парою постачальників ті знайшла контакт чудового продавця американських запчастин)

Підчас першого та другого огляду машини після покупки, мости були визнані добре працюючими ті відкладені надалі.
Весело почалось тоді, коли я заїхала в гості до людини, з якою познайомилась на Ретро-виставці. Він сказав мені, що в нього своє СТО по обслуговуванню американців і можна глянути що в нього є з того, що нам потрібно. Як виявилось, моє рішуче “ні” з питанні обслуговування у нього ще при знайомстві, виправдалось з лишком. За рядом обставин: перша і найголовніша – вже є майстерня з чудовими знайомими та перевіреними майстрами, друга – “СТО по обслуговуванню американців” виявилось захаращеним гаражем на відшибі, третє – цей чоловік затятий прихильник тюнінХа, четверте – жодної запчастинки для Дракони виявлено так і не було. Але. Він попросив показати брюшко на ямі просто заради інтересу. Заїхала, показала. “А у Вас тут хвостовик заднього мосту трохи постарів. Хочете полагоджу?”. Дякую, дядько. Ні.
Приїжджаю до хлопців у майстерню, викладаю. Підіймають, дивляться. Далі йде потік неперекладної гри слів на місцевому діалекті. З приводу дядька й самих себе. Про себе – що не подивились після відкатаних н-кілометрів, а про дядька, що відпустив мене у такому вигляді їхати. Виявилось, що від раптового використання (машина у попереднього господаря багато та довго стояла), він почав руйнуватись. Далі був замовлений новий хвостовик у місцевих постачальників. Але, як завжди, через 3 тижні. Машина встала. Минає 3 тижні, приїжджає моя залізяка (перевірена за ВІНом, каталогом та ін.). Заганяємо, підіймаємо, розбираємо.. та ОП! Не підходить! З’ясували, що товариш бовдур вирішив, що в мене два однакових моста та заказав на дану 30, не подивившись та не прочитавши (дійсно, навіщо про незнайому машину постачальнику щось читати, а ми йому повірили). Повернути ми повернули, але нової чекати ще 3 тижні. Зовсім випадково та за натхненням необхідний хвостовик був знайдений на дошці об’яв в той же день. Єдиний та неповторний в у своїй наявності в країні (навіть б/в))) Та куплений.
Жах ситуації у тому, що все зібрали до купи як було. Та я тихесенько попленталася додому. Посередині шляху з заднього мосту пролунав брязкіт та скрегіт підшипника, який перемелювався парою (розтин показав, що обойма потоншала від старості майже до товщини паперу та була зібрана по шматочкам з дна редуктора). Разом маємо висипаний конусний підшипник до редуктора, де його ролики були ретельно перемелені парою. На превеликий жаль, постраждало 2 зуба пари. Один на великій шестерні, один на меншій.

Сколы на зубах

В результаті ми тепер шукаємо ще й пару. Та болти до неї, так як виявилась нестача . На дану 35 4.11… та весь комплект підшипників, сальників і т.п.
Починаю самостійні пошуки. Ось тут попутно читаю, читаю, питаю, дивлюсь ті вивчаю. А все тому, що максимум, що знаходжу у нас – це 3.73 та здебільшого на 30 дану. А ще в них виявляються різні шліци та інші відмінності. Про такі подробиці жоден місцевий постачальник не в курсі (з відомих нам на той момент, бо вони не по тих справах). На околиці інтернету знаходжу дядьку, який привозить запчастини для американців у наше місто. Пишу йому ТОЧНІ характеристики пари – усі кількості зубів, маркування та інше, плачу грошики, паралельно замовляю у нього підшипники та ін..
Для початку замість болтів на пару приїхав дверний замок… Ок. Сам все переоформив, заказав. А у нього знав таки все йде 3 тижні. Як і у всіх. Пара приїхала, подивились, забрали, чекаємо болти й підшипники. Дурні ми! Не перерахували зубці відразу. Наївність була у тому, що були видані точні цифри, все погоджено та затверджено.
Взяли ми все це, доставили машинку до майстерні, підняли, розібрали… Та оп – лопата! Пара виявилась 4.10. Не 37/9, а 41/10. Дзвоню, питаю – якого, власне. А мені у відповідь – а не страшно! Лайка наша дійшла до того, що його майстер подзвонив нашим хлопцям у спробі їх вмовити, та виявилось, що вони добре знайомі та усі погодились, що таки лажа. Але друга сторона лопати у тому, що пройшло вже більше за місяць (3+3 тижні). Та він тепер не візьме назад та взагалі таких пар, як мені потрібно більше не роблять та гроші він не поверне.
Суму моєму не було краю. Увесь цей час я їздила тихенько на тій парі, що в мене була, так як зуби зкололися не критично та не обсипалися далі. Але з місця не зривались, надмірних зусиль не докладали – нудьга шалена ті суцільна.
Робити нічого. Потрібно щось вирішувати. Грошей шкода – не 5 копійок.. Вирішили відразу знайти та поставити 4.10 вперед. Починаю шукати. По всім форумам, оголошенням. Не хотілося чекати ще місяць. Раптом знайшли людину з Джип-форума, яка виявилась грамотна, компетентна, ввічлива та приємна у спілкуванні. Різницю між 4.10/4.11 усвідомлював, розумів, надав на вибір з докладним описом різниці можливих виробників. Що найприємніше, приїхало все за тиждень. О!
І ось ми знов у майстерні, Дракона ледь не сама роздягається перед майстрами))) Цього разу все підійшло, все стало. Але підчас процесу була виявлена ще одна лопата)) У вигляді передньої пари від попередніх господарів 4.10))))
Ну і встановили ми попереду новеньку, свіженьку попереду, а ту залишили про запас. Процес супроводжувався істерикою весь шлях) Сміховою. Здебільшого.
Тепер машинка щаслива, а я разом з нею.