Так склалося, що останні 5 років в наших подорожах не стояло питання бівуачної їжі. І тому перед останньою подорожжю довелося заново вивчати цей ринок.
Технології не стоять на місці – я бачила краєм ока, що є сублімована їжа в термопакетах, але була далека від нюансів.

У процесі вивчення питання, я виявила ще один новий продукт. Хоча скоріше – добре забутий і модифікований старий. Це свого роду всім знайомий “Сніданок туриста”, тільки в м’якій упаковці і з більшим асортиментом. Випускає його полтавська компанія “Пирятинський делікатес” під торговою маркою “Portion”.
Асортимент у них досить багатий і різноманітний: супи, борщ, каші (на вибір) з м’ясом на вибір (свинина, курка, яловичина). Окремо я зраділа наявності тушкованої картоплі з м’ясом на вибір)) цього завжди не вистачає в подорожах! Є ще бобові з м’ясом на вибір. Окремо в асортименті тушонка – куряча, свиняча і яловича. Є вегетаріанське меню.
Розмір порції не маленький – перші страви – 0,5 кг, другі страви – 350 г.
Коли я все це виявила, то дуже зраділа, тому що сублімована їжа має специфічний присмак, а така – повинна бути смачніше, особливо з огляду на те, що виробник запевняє в натуральності продуктів і відсутності будь-якої хімії в складі.
Спочатку я почала шукати склад і інші нюанси. Склад був виявлений на упаковці при отриманні посилки – таки да – натуральний)))
Другим цікавим моментом для мене став термін зберігання. На упаковці термін придатності вказаний наступний: не більше 24 місяців при температурі від 0 ^о С до 20 ^о С. Так, я розумію, що пастеризація. У спілкуванні з менеджером, вдалося з’ясувати, що “при +25 може пролежати 1 рік, в +35 – 6 місяців”. Тому, якщо після походу щось залишилося (як у мене), то можна і притримати)))
Під час написання звіту, з’явився окремий сайт з їжею ТМ “Portion” і там вже споживчі дані вказані.

І ось ми набрали 20 різних пакетів, бо менше замовити було не можна, але мене запевнили, що ми не пошкодуємо (на новому сайті можна замовити меншу кількість) і поїхали. Транспортувати, звичайно, зручно – широкі плоскі пакети. Але якби я йшла в піший похід, то не стала б тягнути на собі такий зайву вагу. Сублімована порція їжі типу “картопля з м’ясом” важить 90 г на противагу 350 г консерви в реторт-пакеті. На день раціон виходить 1,2 кг проти 270 г. Інша справа – в машині.
Далі з упаковкою постало питання при розігріванні. Виробник пропонує декілька варіантів розігрівання консерви:

• в гарячій воді не розпаковуючи;
• за допомогою хімічного нагрівача (в комплекті не йде, купується окремо);
• поклавши на радіатор машини або будь-який інший нагрівальний прилад;
• перекласти їжу в казанок і розігріти (думаю, з цим проблем не буде).

На цьому моменті виникли суперечки про те, що мав на увазі виробник під розігрівом на радіаторі машини – на капот або відкрити капот і покласти-таки на радіатор) спробували обидва варіанти)))) За підсумком – якщо покласти на капот, під яким працював протягом години 4,2 л старий чавунний дизель, то результат нульовий. Якщо відкрити капот і покласти, власне, на радіатор, то виходить наступне: радіатор, верхня частина якого шириною в 7 см, гріє смужку пакета з їжею, переміщаємо, перевертаємо, перемішуємо всередині пакету, якщо там рідка їжа… і за 10 хвилин маніпуляцій отримуємо розігріту їжу, брудні руки і сам пакет. Безумовно, якщо вибору немає, то варіант хороший. А так – встав рано вранці, виліз з намету, завів машину, прогрів до робочої температури двигуна (щоб радіатор прогрівся якісно), відкрив капот, розклав пакети на всю команду і перевертаєш як шашлик)))

Це їжа на радіаторі (радіатор – срібляста смужка в кадрі).

На капоті (над двигуном).

Отже, ми в кемпінгу, на Арабатській стрілці – води обмежена кількість, тому я беру свій похідний казанок, наливаю воду і намагаюся засунути хоча б 2 пакети для розігрівання.

Виходить погано незважаючи на те, що мій казанок ширше середньостатистичного сучасного. Пакети доводиться скручувати (згинати, постукавши посередині ребром долоні), щоб помістилися і періодично витягувати з окропу і перевертати іншою стороною вниз, щоб прогрілася вся їжа. Ну або укладати плазом, але по одному, максимум по два (плазом дуже погано вміщаються – води не залишається). Гарячу воду я планувала використовувати для приготування чаю/кави (в перший раз так і зробила), а потім побачила, що відклеїлася етикетка в казанку і не захотіла пити чай з розчиненим клеєм, вилила і закип’ятила свіжу. Власне, через плани на воду, я і не стала користуватися хімічним нагрівачем – вода б стала непридатна для чаю/кави.

Смак і склад. Склад виявився дуже близький до заявленого – м’ясо добре (майже без кісток, шкурок та іншої радості), гарнірна частина теж добра, але в картоплі з куркою виявилося ну дуже багато рідини.

В життя табору страви вносять не тільки гастрономічне розмаїття, а й елементи організації дозвілля – квести і сюрпризи. У різних стравах абсолютно різний і нестабільний кількість солі. Перловка і гречка всіх випробуваних видів були прісними, а ось судячи з картоплі зі свининою (якщо вірити народним повір’ям), технолог закохався/закохалася. По вуха і до гробової дошки – солі стільки, що вуха згорталися)) З огляду на, що продукти (за словами виробника) проходять дегустацію, можна припустити, що ОТК теж. Втім, нічого поганого в продуктах, зроблених з любов’ю, звичайно ж немає – так чи інакше, інших суттєвих і принципових несподіванок щодо складу і смаку не виявлено (на смак і колір всі фломастери, як відомо, – різні).

Якщо визначити і звести в дві групи плюси і мінуси (на нашу суб’єктивну командному думку) отримаємо наступне:

Плюси:

1. це їстівне, поживно і це, як не крути, “жива” їжа, а не сублімат;
2. до якості самих продуктів, з яких приготовлені страви причепитися не вийшло, хоча ми чесно намагалися. Базуючись на органолептичному методі аналізу продукту – продукти хороші;
3. при дотриманні ряду умов у тебе під рукою завжди готова і навіть гаряча їжа;
4. треба дуже постаратися, щоб розкрити пакет випадково – вони добре запаяні і сам матеріал досить міцний, щоб проговтатися пару тисяч кілометрів в одному багажнику з домкратом, шаклами, ручної лебідкою і залишитися цілим. При цьому – легко відкривається навмисне. Порожню тару просто і зручно відвозити з собою з місця вживання (на відміну від консервних банок і коробок від пресервів).

Мінуси:

1. пакети досить масивні і важкі, тобто для пішого походу більше двох днів (або якщо на кожну стоянку бусик не привозить запаси і рюкзаки, як зараз увійшло в моду), навряд чи підійдуть;
2. пакети погано влізають в похідний посуд для розігріву;
3. власне – ті самі умови отримання гарячої їжі. Складність розігріву в умовах обмеженого запасу води. Якщо ми говоримо про експедицію/покатушки/гонки/походи, що проходять в посушливих місцях, де поблизу немає джерел, річок, струмків чи інших джерел води, то у нас залишається п’ять (на даний момент) варіантів:
   • викручуватися з радіатором (тобто: витрачати паливо, час, шуміти, ризикувати отримати пару опіків), та цей варінт не підходить електрокарам апріорі;
   • витрачати питну воду, запас якої обмежений. При цьому варто відзначити, що іноді в далеких поїздках/походах поняття “технічна вода” – нонсенс і будь-яка, яка відверто не отруєна перетворюється в питну, витрачати яку на хімрозігрів або забруднювати клеєм вкрай нерозумно (особисто були неодноразово в таких ситуаціях), а той же сніг для “переплавки” взимку є не скрізь і не завжди навіть при дійсно низьких температурах;
   • розігрівати на кузовних панелях, піску або каменях на сонці. Не працює влітку при температурах нижче +35 – +40 ^о С, восени і взимку (і навіть при достатньому потоці сонячного світла і температурі на вулиці, цей процес займе час);
   • перебудовувати маршрут або скорочувати перебування в точках, невідповідних для такої їжі. Звучить абсурдно, абсурдом і є – простіше інакше побудувати раціон;
   • говорять, можна їсти без розігріву, але це влітку. А ось в холодну пору року це буде, по-перше, складно зробити (крижу ще треба розколоти, ну або застиглу рідину/жир вживати – не радісна справа), по-друге, в холодну пору року гаряча їжа не тільки смачніше, але і більше необхідна (звичайно, в екстремальних умовах в їжу йде і не такий раціон).

Підсумок:

В цілому – цікавий продукт, який в змозі дійсно прикрасити собою життя на пікніку (але там зазвичай шашлик-машлик), в пішому поході на день – два в умовах достатньої кількості води, рибалкам, мисливцям, кемперам (для будинку на колесах цей варіант – пісня), для організації масових прийомів їжі в обладнаних таборах (великі турстоянки, бівуаки, фестивалі, штаби змагань). У той же час – зовсім не підходить для любителів пішаки 3+, автоекспедицій за межі умов комфорту, прийому їжі на гонці крім бівуака. Там, де ти можеш собі дозволити розігріти такий пакет і ще й чайку заварити, а тим більше – вмитися, ці пакети заощадять час і зусилля на варіння їжі; там, де не можеш – вони не особливо допоможуть.

Ну і само собою, залишається питання з кількістю солі в їжі. Я дуже сподіваюся, що менеджер все ж таки повірить мені і перекаже технологу, що одна з партій була пересолена. На даний момент мені не вдалося донести цю думку.

А ще, скоро до нашого товариша під’їдуть новинки від того ж виробника – добові раціони і комплексні обіди, так що – to be continued, скоро будемо тестувати і писати. Залишайтеся на нашому каналі)))