Objects

Садиба Шидловських – Духовських, Старий Мерчик

on
July 2, 2018

Type: Architectural object       Kind: Historical (Inactive)

Country: Ukraine     Region: Kharkiv region     Locality: Старий Мерчик

Availability: Not available for visits, Bad road (during any weather, can be driven by two-wheel drive cars) , Emergency condition


Сьогодні я пропоную всім бажаючим сісти в «машину часу» і побачити Старий Мерчик очима тих, хто відвідував його в XIX столітті.

Племінник відомого Харківського губернського архітектора Петра Антоновича Ярославського, Василь Іванович Ярославський на початку XIX століття часто бував в садибі і був знайомий з її власником. У своїх мемуарах Ярославський пише:
«Григорій Романович Шидловський був свого часу самим блискучим поміщиком губернії. У Старому Мерчику він вибудував кам’яний величезний двоповерховий будинок на високому цоколі; внизу містилися печі – і від них нагрівалися стіни зали та вітальні в два світла з хорами для музикантів. Навпроти був кам’яний двоповерховий флігель для приміщення кухні і прислуги. Ще два кам’яних флігеля: один для приїзду гостей, а інший для дворецького; на задньому дворі кам’яні стайні та хліви. В саду кам’яний манеж, альтанка, резервуар і ротонда в вигляді круглого храму в два поверхи зі склепіннями; нагорі, бувало, грає музика, а внизу в прохолоді відпочивають відвідувачі. Всі домашні і садові споруди обнесені були кам’яною огорожею. Понад те і на селі побудовані були два кам’яних двоповерхових будинки, один для життя священика, а інший орендарю. Всі ці будівлі побудовані були по планам А. А. Паліцина. Маєток Григорія Романовича було упорядковано; селянські будинки всі були чисті і огороджені».

Відомий нам уже єпископ Харківський і Охтирський Сава в 1878 році під час своєї візитації парафій Харківської губернії також побував в Старому Мерчику. Садиба справила на архієрея велике враження, він згадав про перебування там в своїх автобіографічних записках «Хроніка мого життя».

«8-го червня числа після раннього чаю я поспішив в дорогу і через слободи Тростянець, Бакіревку, Кириківку, Нову Рябину приїхав в слободу Матвіївку, де Богодухівський предводитель дворянства Д. Н. Кованько радо запропонував мені обід. З Матвіївки, через р Богодухів і слободи Олександрівку і Новий Мерчик, я прибув після вже заходу сонячного в слободу Старий Мерчик, проїхавши в день 108 верст. Церква в цій слободі, при освітленні вночі, здалася мені дуже благоліпною, в достатку забезпеченою від старанності благочестивого власника Євгена Михайловича Духовськаго священними утварями і ризницею. Ночівля запропонована була мені в поміщицькому будинку, який за обсягом і пишності прикрас справедливо може бути названий палацом. Але тут сталося те саме, що і в Тростянці: мене чекали тут на ніч 6-го числа, а я приїхав 8-го. З трьох братів Духовських (вони діти петербурзького священика) старший Євген Михайлович, якому власне належить будинок і маєток, знаходився в цей час в Парижі, другий – Сергій Михайлович, генерал-лейтенант, на Кавказі, а молодший Віктор Михайлович, який залишався вдома, з нетерпінням очікував мене, запросивши для зустрічі мене деяких із сусідів і знайомих з Харкова. Але, після дводенного марного очікування, відпустив гостей і сам вирушив до Харкова у своїх справах, надавши мені, в разі мого приїзду, весь будинок в моє розпорядження і доручивши керуючому зробити мені належний прийом. Після розкішної вечері, яку поділяли зі мною о. Ключар, місцевий Благочинний, парафіяльний священик і становий пристав , який супроводжував мене, я поспішив лягти в ліжко, відчуваючи крайнє стомлення від такої тривалої денної подорожі. Це був останній мій нічліг в дорозі.
9-го числа, освіжившись ранкової прогулянки по великому панському саду і парку і напившись чаю, я залишив гостинний притулок і попрямував вже до дому … »

Син харківського поміщика князя Дмитра Федоровича Голіцина, Олександр, серед поціновувачів минулого нашого міста і краю, особистість вкрай відома. Олександр Дмитрович займав на початку ХХ століття посаду голови Харківської повітової земської управи, був повітовим предводителем харківського дворянства, в роки війни з Японією брав активну участь в роботі Червоного хреста, став одним із засновників партії «Союз 17 жовтня» (найбільш прогресивної партії того часу), потім входив до складу III Державної думи, підтримував гетьмана Скоропадського. А вже живучи в еміграції в Парижі, очолював «Харківське земляцтво». У своїх спогадах князь з великою любов’ю і теплотою відгукується про садибу в Старому Мерчику. Це й не дивно – адже там жили його родичі, і князь часто гостював у них у дитинстві.

«…Після смерті діда ми щорічно приїжджали з матір’ю до річниці його смерті в Старі Водолаги, де в церкві над усипальницею відбувалася заупокійна обідня з панахидою. Між іншим, ці щорічні приїзди в Старі Водолаги з нашого постійного місця проживання – Довжик – овіяні особливою оригінальністю і серпанком далекої старовини, так що стоять бути описаними… Здійснювати цей переїзд в один раз не представлялося можливим. За щастя, якраз на півдорозі знаходилося багатий і великий маєток Мерчик, що належав Євгену Михайловичу Духовському, одруженому на кузини моєї матері, Софії Миколаївні. Садиба ця теж була історичною. У центрі її був розташований палац чудової архітектури Растреллі з дивовижними трасами, що спускаються в величезний парк, що оточує його простором понад сто десятин. Цей маєток належав спочатку роду Шидловських, потім перейшов до Орлова, командира лейб-козаків за часів Аустерлицького бою (картина цього бою з трьома імператорами на пагорбі і з Орловим, що скаче попереду свого полку, що йде в бій, висіла в одній із зал палацу). Далі цей маєток перейшов до Лужина, фон Мекка і, нарешті, від нього був придбаний Духовським… Ось в цьому самому маєтку, коли Духовський вже старим – 54 років, одружився на кузини моєї матері, двадцятирічній С. Н. Бахметьєвій, дочці сусіда по маєтку, який на той час розорився, ми робили привал на півдорозі між Довжиком і Старими Водолагами. Коні распрягалися, годувалися і відпочивали, і якщо ми поспішали, то до вечора вже по холодку їхали далі, прибуваючи до себе на вечерю. Але найчастіше ця зупинка на півдорозі затримувалася на кілька днів в окремих випадках коли вона збігалася з 30 липня, днем якогось сімейного свята Духовських. У цьому випадку нам відводили в повне наше розпорядження окремий флігель з відповідною прислугою, в якому ми розташовувалися як у себе вдома.
Перебування наше в Мерчику за часів нашого дитинства і отроцтва залишило в мене найприємніші спогади. Як я вже описував, при палаці знаходився величезний чудовий парк, в якому можна було заблукати і гуляти цілими годинами. У парку було кілька ставків проточної води, в яких можна було купатися. У глухій частині знаходилася ціла «Дар’яльська ущелина» – глибокий яр, порослий лісом, який вселяв нам страх… »

Пройшли роки, тепер в залах палацу Старого Мерчика не грає музика, не висять картини. По колись прекрасному парку більше не ходить Харківський єпископ, а діти не грають там в свої ігри. Руїни, занепад і запустіння – ось що представляє з себе зараз садиба в Старому Мерчику.

Автор – Антон Бондарев, Джерело

15 квітня 2018 року в садибі почалася пожежа з невідомої причини. Ще 18 квітня в садибі продовжували тліти дерев’яні дошки – пожежники не могли потрапити всередину величезної будівлі і гасили зовні. Зараз будівля знаходиться не просто в аварійному стані – згорів і впав дах і перекриття. Чи буде садиба відновлена – поки не відомо.

TAGS
RELATED POSTS

LEAVE A COMMENT

This site is protected by reCaptcha and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.

Olga Dzyuba
Odessa, UA

Hello! My name is Olga, nice to meet you! In this blog, I am talking about our travels to beautiful and unusual places in Ukraine and beyond. Well and the history of these places. I sincerely believe that it is possible to find something interesting anywhere - just look at the outside world from different angles)))
More

0
    0
    Your Cart
    Your cart is emptyContinue Shopping
    Archives
    0
      0
      Your Cart
      Your cart is emptyContinue Shopping