Над селом, на великій терасі біля правого берега річки Псел розташований Успенський храм.

Закладений він був в 1759 році на замовлення і на кошти уродженця Межирічу, що став згодом архімандритом Києво-Печерської лаври – Л. Білоуса. Вважається, що зразком для побудови цього храму послужив Успенський собор в Охтирці, який до наших днів не зберігся. У самому храмі світло і добре.

Місцевий паламар з любов’ю показує нам дбайливо збережене старе фото храму.

Що відразу ж вражає, так це великий туристичний стенд, що стоїть перед церквою. Відразу видно, що місцеві жителі знають свою історію і пишаються нею.

До речі, вулиці села в пам’ять про козацьке минуле і до цього дня називаються сотнями. В «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» Філарет (Д. Г. Гумілевський) пише, що в Межирічі в 1777 році існувало 8 церков: соборна Успенська, Миколаївська та Троїцька всередині валу міського; за валом – Покровська, Хрестовоздвиженська, Архангельська, Преображенська і Воскресенська. Однак до середини XIX століття Миколаївська, Троїцька, Воскресенська і Михайлівська церкви були скасовані. На початку ХХ століття, крім згаданого нами Успенського храму, в Межирічах було ще 3 церкви, які до наших днів, на жаль, не збереглися.

– Хрестовоздвиженська, дерев’яна однопрестольна, 1744 року побудови.
– Преображенська, дерев’яна однопрестольна, 1745 року побудови.
– Покровська, дерев’яна однопрестольна 1774 року побудови.

Преображенська церква в с. Межиріч, фото С. А. Таранущенка, поч. XX ст.

У 1902 році видатні історик Слобожанщини Дмитро Петрович Міллер у своєму дослідженні «Архіви Харківської губернії» писав про те, що єдиний в нашому краї волосний архів, в якому вціліли справи XVIII століття, знаходиться саме в Межирічі. Населення в той час там було близько 12.000 чоловік, з яких понад 100 займалися гончарством і виготовляли настільки прекрасну кераміку, що її й донині можна побачити в багатьох музеях нашої країни.

Автор – Антон Бондарев, Джерело