Заповідник «Гайчур», він же «Таврія», на вході велика стела з написом «ЗАТ Джаз».

Інформації про нього небагато. Все, що можна дізнатися з мережі – це те, що він знаходиться в Запорізькій області, біля села Тернувате в урочищі Гайчур (в інших джерелах – біля села Гайчур, про який гуглокарта не в курсі, на відміну від Тернуватого), був заснований в 1993 році. Його площа близько 300 гектарів і раніше там були бізони, а тепер немає і залишилися тільки олені, козулі і коні Пржевальського. До речі, і страусів вже немає – з пернатих тільки павичі, індики і качки. Вольєри у них тільки для свинок, і то символічні. По обгородженим гектарам степу гуляють абсолютно вільно всі копитні упереміш.

Доглядач розповів, що зоопарк був створений дирекцією заводу «Комунар» для полювання. Тоді він ще заповідником не був.
У господарській частині біля входу є музей. До кінця не ясно музей чого ж там)))) Всередині будиночків зібрані речі без розбору – просто старші, ніж 20 – 30 років і розвішані по стелях, стінах, полицях, стоять на підлозі і в усіх доступних нішах і кутах. Більшість експонатів належать або до радянської тематики (піонерські барабани, вимпели, портрети..), або до української народної – вишивки, глечики та інші побутові дрібниці. Ще на стінах є опудала копитних. Наш провідник з сумом показує по черзі на опудала «ці ще залишилися, цих вже немає, і цих.. директор один був любитель полювання – всіх вибив.. ці ще є..» У зоопарку вже 7 років немає бізонів. І за словами доглядача, їх не поспішають завозити знову – аж надто вони сильні і норовливі. «Їм, каже доглядач, якщо погуляти закортить, вони шматок паркану своєю тонною ваги проходять і не помічають. І це добре, якщо повернеться тим же шляхом, що і вийшов. Як тільки вночі собаки загавкали, ми вже знали, що треба йти паркан лагодити.»Біля будиночків є столики з лавками і ставок з білими і помаранчевими декоративними рибами. Досить приємне місце для відпочинку.
Господарську частину від заповідного степу відокремлює паркан з воротами, за парканом починається степ з посадкою.

Після прогулянки по лісу, стежка приводить в степ. Запах в степу сильний і прекрасний. Пахне полином упереміш з шавлією і злегка чебрецем. Вітер колише все це море трав і картина виходить чудова!

Як і говорив доглядач, нам вдалося побачити тільки два табуна коней і то – здалеку. Решту мешканців ми не зустріли через спеку – вони всі сховалися. Приїжджати краще або рано вранці, або ввечері – тоді тварини виходять на водопій. Ну або в прохолодну погоду.
До речі, в разі дощу проїхати до парку буде проблематично, так як дорога з чорнозему. А так – просто нерівна грунтовка, місцями щільно усипана щебенем.