Слобода Ізюмського повіту – Бугаївка, відома також як Ізюмець. Поселення було засновано в кінці XVII століття представниками славного роду слобідських полковників, яким і належало аж до смерті його останнього представника Дмитра Андрійовича Донець-Захаржевського (в 1871 році задушеного власним племінником).

фото з сайту http://www.zin.ru

Поява ж самого храму, побудованого в Бугаївці в 1819 році, також пов’язана з цим дворянським родом. Легенда свідчить, що на початку ХIX століття володіли слободою два брата: Петро і Василь Михайловичі Донець-Захаржевські. Перед від’їздом Василя зі свого маєтку на службу в Петербург мати дала йому на прощання просту ікону Охтирської Божої Матері. По дорозі молодий пан, віддаючись мріям про блискучу кар’єру в місті на Неві, викинув ікону. Уже в Петербурзі він розповів про це своєму старому слузі. Останній прийшов в жах і сказав, що не буде щастя Василю Михайловичу, так як, викинувши ікону, він позбавив себе материнського благословення і захисту. І дійсно, справи в Петербурзі у Василя не склалися, почалися різні неприємності. Після того, як з Бугаївки прийшла звістка про смерть матері, старий слуга порадив молодому панові повернутися і все-таки розшукати ікону.
Залишивши службу в Петербурзі, Василь повертався в родовий маєток. Несподівано коні сказилися і перекинули карету. Коли кучер і слуга знайшли молодого пана, він був без свідомості, з закривавленим обличчям, а під головою у нього лежала та сама ікона, яку він колись викинув. Повернувшись в Бугаївці, поміщик побудував на свої гроші прекрасний храм, який і присвятив іконі Охтирської Божої Матері.

Перший же дерев’яний храм на честь Іоанна Богослова був побудований в слободі в 1742 році.

фото Інни Роменської

Нам пощастило. Побачивши наші блукання навколо храму, до нас підійшов його настоятель, отець Анатолій, і запропонував зайти. Трохи пізніше підійшла і регент церковного хору. Екскурсія і лекція про історію храму затягнулася хвилин на 40. Нам розповіли про минуле Бугаївки, перебудові храму на початку ХХ століття. А на прощання подарували репринтне видання книги 1876 року «Переказ про храмову ікону у церкві слободи Бугаївки Харківської губ. Ізюмського повіту »і« Ковалевські – історія однієї родини ». Дуже радує захопленість людей історією свого села і храму. Рідко в наших поїздках по Слобожанщині ми зустрічали таке.

фото Інни Роменської

І нехай зараз про Донець-Захаржевських нагадує лише храм, їдучи з Бугаївки, ми бачили її очима автора XIX століття подарованої нам книги, і за вікнами машини для нас миготіли не сірі будинки, а дерев’яна одноповерхова садиба Петра Михайловича. Або двоповерховий кам’яний будинок Василя Михайловича – з балконами, колонами, мальовничим бальних залом, багатим оздобленням кімнат, паркетними підлогами, з меблями, оббитою оксамитом і садом, в центрі якого знаходився штучно влаштований острів…

фото Інни Роменської

На місці першої дерев’яної церкви ще в середині XIX століття стояла невелика кам’яна каплиця. Недалеко від неї знаходилося кам’яна будівля, побудоване у вигляді невеликої кам’яної церкви. В її склепі був похований Петро Михайлович.

Автор – Антон Бондарев, Джерело