Об'єкти

Карачуновське водосховище

16 Липня, 2018

Тип: Природний об'єкт       Вид: Водоймище

Країна: Україна     Область: Дніпропетровська область     Населений пункт: Кривий Ріг

Координати: 47.920499, 33.274162     Доступність: Доступно для відвідувань, Погана дорога (в будь-яку погоду, можна проїхати на легковому автомобілі)


На околиці міста Кривий Ріг є район, який називається Карачуни.


Фото з інтернету

Назва цього району за місцевою легендою походить від слів “кара чун” або “карачун” азіатського (монгольського/татарського/ще варіації на тему) походження і перекладається “чорна смерть”. Вікіпедія каже 1 , що саме слово “Карачун” з давньовосточнославя’нскої мови перекладається як “смерть”, також це ім’я слов’янського божества нижнього світу, що є володарем морозів, холоду і мороку. У ряді міфологічних словників йдеться, що словом «карачун» у слов’ян називався зимовий сонцеворот і пов’язане з ним свято, а також злий дух, який скорочує життя.
До XVIII століття в народних казках присутній персонаж «Карачун». Деякі з дослідників слов’янського фольклору вважають, що цей казковий персонаж пізніше був перейменований в Кощея, при цьому, інша частина дослідників вважають це твердження своїх колег помилковим.
У молдаван Карачун вважається божеством здатним викликати родючість і врожай в новому році.

Так чи інакше, назву цього місця місцеві легенди пов’язують з урановими родовищами на деякій відстані від цього району. Нібито, уранова руда – це чорні камені, які ті самі азіати брали в руки, вивозили з собою і гинули (від променевої хвороби). Причому, чому в даній версії не саме родовище так називають, а район в 70 км від нього – не пояснюється. Крім того, найчастіше уранова руда жовтого кольору або сіро-коричневого. Власне, місто, біля якого родовище, називається Жовті води.

В іншій версії йдеться про хмари стріл, які відганяли навали монголів/половців/татар.. або просто про великі битви між чумаками/козаками/.. і татарами/половцями..

Сонце не поспішаючи сідало за обрій, повільно просувалися вперед чумаки. Попереду відкрився спуск, що вів в широку долину, порослу густим зеленим лісом.
На одному з чумацьких возів, одягнений в білу домотканий свитку, сидів дід. Чорну його шапку відтіняли великі локони біло-сивого волосся, серед чумаків дід Онисим був найстарішим. Більш півстоліття минуло з тих пір, як він таким же молодим, як зараз його онук, вперше пішов з чумаками в далеку подорож…
Швидко летить час…
-Ось тут і будемо ночувати, – сказав, ні до кого не звертаючись, дід Онисим.
Всі знали: його слово – закон. Тільки онук перепитав:
-А тут безпечно? Серед степу воно, звичайно, краще, так як ці місця нещасливі для нашого брата.
-Не бійся, це давним-давно небезпечно було, коли я був молодим чумаком. З тих пір і прозвали це місце “чорною смертю”. Татари дали таку назву. Поіхнему це звучить “карачун”.
Люди спустилися в долину і стали готуватися на нічліг. Втомлені за день, розсілися вони навколо жаркого багаття, де готувалася нехитра їжа. Незабаром всі чумаки взялися за скромну вечерю.
-Послухайте, діду, а чому татари дали таку дивну назву – “Чорна смерть” – цій тихій долині. Причому тут вона? Розкажіть, діду.
Дід зібрався з думками.
-Ну що ж, розповім про те, що в пам’яті моїй зберіглося. Часто ходили цією дорогою чумаки. А часи ці були неспокійні: татари часто набігали з Криму. Грабували. Старих і немічних вбивали, топтали кіньми, а міцних, здорових в полон забирали, в неволю.
Дізналися татари про цю долину, про цей ліс зелений густий, про дорогу стару чумацьку через нього. І зробили там засідку. Втомилися чумаки з далекої дороги, та й не очікували вони нападу. І не побачили вони сходу сонця, не довелося їм запрягати волів. Татари самі це зробили, а чумаки залишилися спати навічно в цій долині.
Кілька разів так було, а потім перестали ходити чумаки цією дорогою, стали обходити цей ліс густий стороною. Після своїх набігів татари назад поверталися чумацьким шляхом. І тут на відпочинок зупинялися. Вдале місце тут: літньої ночі прохолодно – річка недалеко. Довго це тривало. Не раз чув цей ліс стогони нещасних полонених. Незабаром в цьому лісі не стало ні шматочка землі, що не политий сльозами або кров’ю чумацькою, що дерева гули за сотні верст.
Почули цей гул запорізькі козаки. Соромно стало чумакам, і стали кликати вони козаків:
Ей, хлопці-запорожці, допоможіть нам татарву розбити! -Чуєш, брати, йдемо на допомогу.
З бідним видобутком поверталися татари: злі, втомлені. Зупинилися вони на відпочинок в цій долині. Але не стали доблесні і чесні козаки бити сонних татар.
-Вставай, татарин проклятий, на бій праведний! – закричали наші козаки.
Важким було пробудження ворога. Як орли налетіли на них запорожці і чумаки, рубали своїми шаблями, нікого не жаліючи. Жоден з татарської орди не втік живим. Всі загинули на землі нашій, яку так довго грабували. А вже їхні нащадки охрестили це місце “карачун -” чорна смерть “, – тому що вночі прийшла смерть і була страшною та жорстокою.
Розпрощалися запорожці з чумаками, пішли на межі вартувати землі наші від ворога. А чумаки повернулися до своєї праці, їздять тепер цією дорогою, возять сіль та рибу.
Замовк дід Онисим.
Пройшли роки, час стер старий чумацький шлях, і густий ліс, в якому йшла жорстока битва, зник. І тільки назва “карачун”, яка перетворився пізніше в “Карачуни”, залишилася як свідчення про ті далекі і нелегкі для нашого українського народу часи. Нелегкі, але героїчні.

Але є і більш правдоподібна версія походження назви (щоправда, різко обривається)):
Історичний факт: назва району Карачуни пішла від селища Карачуновка (див. карту), яке знаходилося в безпосередній близькості від дамби і згодом затоплено при створенні водосховища, як і інші села в цій місцевості. Село Карачуновка також згадується в книзі “Списки населених місць Херсонської губернії” від 1868 року ( посилання ) і в роботах російського гірського інженера Н. П. Барбот де Марні, який виконав перший науковий геологічний опис залізних руд Криворізького родовища.

У свою чергу назва села Карачуновка походить від прізвища офіцера Карачуна, який в 19 столітті отримав в цій місцевості ділянку землі і заснував сільське поселення. Ви напевно будете здивовані, але Карачун зробив так само, як Долгінцев при створенні Долгинцево, і Гданцев при створенні Гданцівки, просто назвав поселення в свою честь. Отже, Карачуни від сел. Карачуновка, Карачуновка – від імені засновника офіцера Карачуна.

Власне біля того самого водосховища зосереджена частина красот цього міста. Водосховище впирається в дамбу довжиною 205 метрів, загороджуючи річку Інгулець.
Водосховище було закладено в 30х роках минулого століття в зв’язку з необхідністю великої кількості води для Криворіжсталі (тоді – Криворізького металургійного заводу, зараз – АрселорМетал Кривий Ріг). Крім того, більша частина міста отримує питну і технічну воду з Карачунівського водосховища. Дамба хронічно перебуває в аварійному стані – я пам’ятаю у своєму дитинстві періодично виникаючу в місті паніку, що дамба майже вже закінчилася – по весні з таненням снігів затопить все місто. Ну якщо дамба не витримає, то весь центрально-міський район і справді виявиться під водою до рівня третього поверху, так як знаходиться в низині, а води пролиється багато.

За дамбою розташований залізничний міст. Висотою 52 метра, довжиною 160 метрів. Побудований в 1882 році, за проектом арх. Боголюбського. За радянських часів не тільки дамба, а й міст були стратегічними об’єктами і вхід на них був заборонений – з двох кінців мосту стояли будки для охоронців. У любителів фотографії фотоапарати відбирали або просто засвічували плівку. А місця там гарні)) Зараз охороняється тільки дамба.

Навколо водосховища висаджений лісовий масив (листяний), були побудовані (можливо навіть щось залишилося) бази відпочинку, парочка навіть функціонує.
Крім чисто технічного використання, це водосховище з успіхом виконує рекреаційну роль – влітку багато городян відпочивають на березі, а рибалки цілий рік тягнуть невід)))

ТЕГИ
ПОВ‘ЯЗАНІ ПОСТИ

ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Ольга Дзюба
Харків, Україна

Добридень! Мене звуть Ольга, рада знайомству! У цьому блозі я розповідаю про наші подорожі красивими і незвичайними місцями України і не тільки. Ну і історії цих місць. Я щиро вважаю, що у будь-якому місці можна знайти щось цікаве - для цього потрібно лише дивитися під різними кутами на навколишній світ)))
Докладніше