Конструкція цього моста була розроблена в період Першої світової війни австрійським інженером Фрідріхом Ротом. До Другої світової війни їх встигли побудувати чотирнадцять. Будувала їх віденська інженерна фірма «Waagner-Biró». У 1854 р її заснували австрієць Waagner і угорцем Biró і зайнялися різноманітними металевими конструкціями.

Фірма досі існує і брала участь в будівництві сотень сучасних архітектурних шедеврів. Наприклад, нового купола над Бундестагом в Берліні, купола Британського музею, сцен для Сіднейської опери і ще багатьох інших.

Система «Вагнер Рот» примітна тим, що мости такого типу конструювалися навісу. Коштувало це дуже недешево, але досить швидко – за день вдавалося побудувати до 26-ти метрів. Нагорі моста розташовувалася підйомна установка, схожа на кран. Вона пересувалася по мірі подовження об’єкта. Елементи, складові спорудження, збиралися за принципом сучасного конструктора «лего».

В Генічеськ міст цієї конструкції потрапив з Білорусії – його побудували в роки війни німецькі інженери над Дніпром в місті Орша. А в 1951 році його перенесли до Генічеська, де потрібно було відновити пошкоджений залізничний міст через протоку Тонку на Арабатську стрілку.

У 1968 році шторм практично знищив і залізницю, і міст. Відновлювати все це господарство не стали і міст став автомобільним. Пізніше ж на відстані близько півкілометра над протокою був зведений бетонний міст.

На даний момент міст можна назвати чинним, але це скоріше клуб за інтересами – весь міст зайнятий рибалками. Кажуть, що автомобілі по ньому теж їздять (охоче вірю, але сама б не поїхала).

За матеріалами ^{1, 2, 3.}