В 2 км від міста Суми розташоване село Токарі. Хоча за фактом нинішні Токарі являють собою два населених пункти (Токарі і Мала Чернеччина), згодом об’єднані в одне. У самих Токарях ще на початку ХХ століття можна було помилуватися прекрасним маєтком А. Д. Ігнатьєва. Це був двоповерховий будинок з висунутим портиком, перед яким росли пірамідальні тополі. Перший поверх садиби був напівцокольним, другий – дрібно рустований.

На жаль, в наш час від садиби не залишилося і сліду. Тому ми вирушили в східну частину села, де було раніше село Мала Чернеччина, яку також називали Монастирок. З назв цих можна зробити цілком логічний висновок, що даний населений пункт був якось пов’язаний з монахами. І це цілковита правда.

На невеликій височині в оточенні гір, вкритих лісом, здавна перебував Сумської Успенський чоловічий монастир. Засновником його був знаменитий полковник Герасим Кіндратович Кондратьєв. Вважається, що монастир заклали в 1658 році, хоча самі ранні документи на ці землі з’являються лише з 1671 року. У першій половині XVIII століття в обителі було три храми, і всі кам’яні. У 1750 році побудували храм Успіння Богоматері, а в 1753 році стараннями підполковника Якова Олексійовича Шубского створена була надбрамна церква і дзвіниця в ім’я Всіх Святих.

Фото Інни Роменської

В 1755 в честь архангела Михаїла заснували третій храм, при якому була братська трапезна. Сумській Успенський чоловічий монастир вважався одним з осередків культури і освіти в тих краях. Вважають, що якийсь час в ньому в 60-х роках XVIII століття жив знаменитий український просвітитель, філософ і поет Г. Сковорода. Успенські монахи володіли шістьма великими фруктовими садами, а на річці Псел – млином з 10 колесами.

Під час правління імператриці Катерини II була влаштована секуляризаційна реформа. Одним з напрямків було вилучення церковних володінь і скасування частини монастирів. У 1787 році секуляризація (що почалася в 1764) дісталася і до слобожанських земель. Монастир закрили, братії було наказано перейти в Куряж. Самі ж будівлі розібрали. Цегла головного храму була продана для церкви Верхньої Сироватки, залізо – для Сумської Воскресенської, а залізні двері – для Сумської Миколаївської. Іконостас, за визначенням Святійшого Синоду, переданий був у Каплунівську церкву. Архангельський храм надійшов на будівництво дзвіниці Сумської Покровської церкви. Кам’яну огорожу, що оточувала монастир, продали для Богословської церкви Чернеччинської, а дерев’яні келії – сумським жителям. В інші споруди перейшли монастирські селяни Чернеччині і склали прихід колишньої монастирської Всесвятської церкви. Лише один храм Всіх Святих залишився.

Фото Інни Роменської

Однак на сьогоднішній день повністю Всесвятський храм в Малій Чернеччині не зберігся – від нього залишилася лише дзвіниця, яка самотньо височіє посеред села і помітна здалеку.

Автор – Антон Бондарев, Джерело