Кладовище літаків біля Вовчанська.
Тип: Індустріальний об'єкт Вид: Сучасний (Не діючий)
Країна: Україна Область: Харківська область Населений пункт: Вовчанськ
Доступність: Державний, Доступно для відвідувань, Погана дорога (в будь-яку погоду, можна проїхати на легковому автомобілі)
Про це місце складно знайти яку-небудь інформацію, крім “Покинутий аеродром знаходиться в Вовчанську. Раніше належав училищу ДТСААФ. На території можна виявити занедбану техніку, вибудувану рядами.” Але трохи дізнатися все ж вдалося:
З 1956 по 1969 рр тут був ВАУТЦ – Вовчанський авіаційно-технічний центр ДТСААФ. Він займався підготовкою (перепідготовкою) штурманів. Літаки Лі-2 мали 10 місць, обладнаних панеллю аеронавігаційних приладів. Він так і називався ШК-штурманський клас. Літак злітав, ілюмінатори зашторювати і курсанти за приладами прокладали пройдений маршрут. Доречі, хлопці носили солдатську форму і погони молодшого лейтенанта і в місті їх називали мікромайорами. Командував Центром ДСС полковник М.І.Смільский, в честь якого і названа центральна площа міста.
У 1969 р з Калуги сюди перевели ЦОЛТШ (Центральна об’єднана льотно-технічна школа), утворивши ВАУЛ.
1987-1989 на території комплексу в Вовчанську планувалося відкрити “Центр”.
У 1991 році розпався Союз і літаки залишилися стояти в полі, більш і не літали.
До 2013р територія охоронялася.
Так як цей аеродром належав центру льотної підготовки, більша його частина заставлена навчально-тренувальними літаками L-29 Delfin (за класифікацією НАТО – Maya), виробленими чехословацької фірмою «Аеро Водоходи», які випускалися з 1963 по 1974 рік.
До появи L-29 курсанти льотних училищ СРСР освоювали пілотаж на поршневих літаках а потім отримували масу проблем при пересаджуванні на реактивні.
Після успішних випробувань в 1961 році, де L-29 виграв конкурс у польського TS-11 Iskra і радянського ЯК-30, було побудовано приблизно 3600 літаків L-29, які використовувалися у всіх ВПС країн Варшавського договору і найбільше в СРСР.
Навесні 1959 під час льотних випробувань перших прототипів виявилося, що при випуску гальмівних щитків починалася сильна вібрація хвостового оперення. Для її усунення змінили обводи хвостовій частині і зробили в гальмівних щитках отвори. Причому, спочатку перфорацію зробили наскрізну, а пізніше, коли літак вже випускався серійно, з’ясувалося, що для боротьби з вібрацією досить отворів тільки на тильній стороні щитків.
Льотні характеристики L-29: максимальна швидкість: 820 км/год (за іншими джерелами 600км/год), дальність польоту: 900 км, практична стеля: 11 500 м.
Літак являє собою суцільнометалевий моноплан з тандемною кабіною для екіпажу, де місце інструктора розташоване ззаду і трохи вище місця пілота, з вбираючимися шасі, Т-подібним хвостом і прямим крилом. Головними перевагами L-29 була наявність потужного двигуна і невеликого тиску при зльоті, що дозволяло його використовувати з непідготовлених, піщаних і болотистих злітних смуг, у варіанті як НТС, так і легкого штурмовика.
Вже в 72 році з’явився L-39, який був обраний новим основним навчально-тренувальним літаком країн Варшавського договору, але старий L-29 продовжував використовуватися ще дуже довго.
Залишки вертольотів Мі-2 (за класифікацією НАТО Hoplite) – радянський багатоцільовий гвинтокрил, розроблений ОКБ М. Л. Міля на початку 1960-х років.
Мі-2 – єдиний радянський гвинтокрил, який не вироблявся в СРСР. За рішенням радянської влади виробництво було віддано Польщі.
Також, там знаходяться літаки Ан-2 – приблизно в тому ж стані, що L-29: