Нажаль, але я змогла знайти по цьому об’єкту вкрай мало інформації.
Гуглокарта його називає костелом св. Миколи:

На сайтах деяких туроператорів в описах екскурсій він зустрічається як “св. Георігія”, так і “св. Григорія”.

Ось все, що вдалося дізнатися:

В середині XIX століття на березі степової річки Тамари оселилися три Григорія – Грабовецький, Богачевська і Прочітанскій. Потім до них приєдналися інші переселенці, проте масове заселення почалося тільки у 1868 році. Причому, вихідці-католики з Київської губернії населяли північну частину села, яку довгий час називали «Київщина», а православні вихідці з Кам’янець Подільської губернії – південну, яка отримала назву «Кам’янеччина». Такий поділ села відчувався до другої світової війни. Зараз тут проживає більше 1800 жителів.

Місцеві католики належали до приходу св. Амвросія, єпископа, в місті Перекоп, який в 1920 році був повністю зруйнований більшовицькою армією. А філіальний кам’яний костел в Григорівці був побудований в 1890 під керівництвом Василя Рудницького. У 1900 році храм курирував єпископ Йосип Кесслер. За суперечливими даними, костел міг мати титул св. Григорія або св. Миколи. Ймовірно, що в 1907 році в храмі проводилися якісь будівельні роботи. У період першої світової війни віруючими в Григорівці займався настоятель перекопської парафії о. Адам Гібульский.

З приходом радянської влади костел хотіли розібрати, щоб з отриманих матеріалів збудувати школу в райцентрі. Однак стародавня кладка в якій при спорудженні храму додали багато яєць, виявилася настільки міцною, що цей задум не вдався. Використовували святиню спочатку як склад, потім – в якості клубу, а після 1969 року – як музей села. В кінці 90-х років минулого століття місцеві віруючі відремонтували костьол. Спочатку їх обслуговували єпархіального священики з парафії св. Антонія Падуанського в Олешках, а згодом – з приходу Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії в Таврійську ^звідси .

Сподіваюся, коли я буду проїжджати там наступного разу, мені вдасться дізнатися на місці докладніше.