У центральній частині Старого міста стоїть монументальна споруда Кафедрального костелу столиці латинської дієцезії (римсько-католицького єпископства), камені якого були свідками багатьох подій.

Кафедра єпископа існує в Кам’янці понад шість століть, з невеликими перервами. Засновниками першого дерев’яного костелу, який був побудований близько 1370 р були литовські князі Коріатовичі, які правили в той час Поділлям. А вже через 5 років на прохання польського короля Папа Римський Григорій XI засновує в Кам’янці дієцезію, і костел стає кафедральним.

Споруду кам’яного костелу приписують єпископові Якову Бучацькому (1502-1517), людині релігійній і заможній, який виділяв гроші і на зміцнення Кам’янецького замку. Костел був побудований в романському стилі, мав три нефа. Вівтар був орієнтований на захід і перебував в тому місці, де зараз вхід. А в той час вхід в костел був з боку Польського ринку.

В середині XVI століття єпископ Леонард Слончевський (1547 – 1562) прилаштовує каплицю Пресвятого Таїнства з півночі, а з південного заходу каплицю Втіхи Пренепорочної Богородиці. До нашого часу на одному з контрфорсів збереглася кам’яна таблиця з гербом і літерами «L.S.Е.С» (Леонард Слончевський єпископ Кам’янецький), по сторонам дата тисяча п’ятсот шістдесят одна ймовірно, це рік освячення каплиці.

Єпископ Павло Волуцький (1591-1607) побудував кам’яний будинок єпископа. У 1616 році пожежа сильно пошкодила костел, але через 5 років в ньому вже відбулося урочисте богослужіння з приводу перемоги над турками під Хотином. Єпископ Павло Пясецький (1627- 1640) побудував каплицю Непорочного Зачаття Богородиці.
У 1644 р. єпископ Михайло Дзялинський прилаштував зі східного боку презбітеріум, перенісши туди Головний Вівтар. Презбітеріум побудований в готичному стилі. У той же час з боку Польського ринку, за вівтарем встановлюється «Сад Гетсиманський”.

У період турецького панування (1672-1699) єпископи перебували за межами Поділля, і тут майже не було католиків. Кафедральний костел став головною мусульманською мечеттю. Із західного боку прилаштовується мінарет заввишки 36,5 м, основою якого стала каплиця XVI століття у вигляді куба, закладена камінням, а зверху встановлена двадцятиметрова вежа з 145 кам’яними сходами. Все оздоблення костелу було знищено, вивезені за місто кістки християн, які були поховані на цвинтарі костелу.

Після повернення Поділля до складу Польського королівства, єпископ Ян Гнінський переосвячує мечеть в костел. Про цю подію свідчать дві пам’ятні плити на пілонах в центральному нефі.

В середині XVIII століття єпископ Микола Дембовський (1740-1757) і архітектор Ян де Вітте проводять капітальний ремонт: споруджується новий вівтар, встановлюються крісла каноніків, амвон прикрашається скульптурами Євангелістів. Головний фасад прикрашається пілястрами, капітелями, скульптурами. Гармонія і цілісність фасаду доповнюється гербом єпископа Н.Дембовського і пам’ятної плитою, текст на якій говорить: «З волі Господа благородному Миколі з Гори Дубової Дембовському єпископу Кам’янецькому обновителем святині від вдячної капітули ця плита встановлена в 1754 р»

Ремонт мінарету і установка мідної статуї Богородиці висотою 3,5 м також заслуга Миколи Дембовського. Статуя була виготовлена в Гданську і встановлена 10 травня 1756 року за дзвін і стрілянину гармат в замку. Богородиця стоїть на земній кулі і півмісяці, благословляючи місто і край. Навколо голови ореол з 12 зірок. На згадку про цю подію в нижній частині мінарету був вибитий напис: «Богородиця, Непорочна Діва, Покровителька міста. Фігура встановлена при Миколі герба Еліта Дембовського, єпископа Кам’янець – Подільського, абата Мехов [ецького], кавалера ордена Білого Орла в 1756 г. »

Указом від 6 вересня 1795. без узгодження з Апостольською Столицею імператриця Катерина II ліквідувала дієцезію. Але вже в 1798 році, після угоди імператора Павла I з Папою Римським Пієм VI, дієцезія була відновлена. У червні 1820 року блискавка вдарила в мінарет, виникла пожежа, яку швидко загасили.
9 квітня 1823 року під час урагану фігура нахилилася в східному напрямку, виникла загроза падіння Богослужіння тимчасово було перенесено в Домініканський костел. Ремонтні роботи були проведені під керівництвом ксьондза Учти. И 25 липня 1823 року було відправлено першу службу Божу.

З 1853 по 1860 року в костелі проводився капітальний ремонт. В цей час були оновлені вівтарі, встановлений орган австрійської фірми «Карл Хессе», в презбітериумі вставлені вікна з кольоровими скельцями. Каплиця Непорочного Зачаття Богородиці була розписана темперним живописом італійським майстром Джовані Сампіні.

В ніч з 29 на 30 червня 1862 р пожежа знищила весь дах костелу. На відновлення святині люди жертвували останні гроші, персні, намиста. Надавали допомогу і представники інших конфесій. І вже 7 грудня 1862 єпископ Антоній Фіалковський відправляв урочисте богослужіння в костелі. Указом імператора Олександра II від 5 липня 1866 р Кам’янецька дієцезія була ліквідована і приєднана до Луцько-Житомирської. Єпископ А.Фіалковський залишив місто. Костел став парафіяльним.

У 1918 р Папа Римський Бенедикт XV відновив Кам’янець – Подільську дієцезію, а єпископом призначив пробоща (настоятеля) ксьондза Петра Маньківського. Через два роки більшовики ліквідували дієцезію. Костел стає парафіяльним, а в 1936 році був закритий. У 1941-1946 рр. костел був діючим. 1946 року його закривають, мотивуючи тим, що до XVII століття тут була православна церква.

З 1946 р по 1990 р в костелі розміщувався відділ атеїзму історичного музею.

29 червня 1990 по прохання віруючих костел був повернений римо-католицькій громаді. 16 січня 1991 року Папа Римський Іван-Павло II призначив ксьондза Яна Ольшанського єпископом Каменецьким і тим відновив дієцезію. 10 червня 1995 в Кафедральному костелі був освячений на єпископа-помічника ксьондз Станіслав Падевський.

Джерело

Зараз (в 2018 році) собор вельми привабливо виглядає: