У 1828 році Микола I за безцінь (по 8 копійок за 1 га) продав німецькому герцогу Фердинанду Фрідріху Ангальт-Кетгенському, представнику німецької династії Асканіїв, для створення вівчарської колонії герцогства Ангальт-Кьотен. У царському указі від 1 березня 1828 року значилося:

«Мета цього поселення полягає в тому, щоб воно служило зразком великого благоустроєного сільського господарства, з’єднаного з фабричною промисловістю».

У 1841 році землевласник назвав місцевість «Асканія-Нова» на ім’я свого родового маєтку Асканія. Після смерті герцога Ангальт-Кетена Асканія-Нова була в 1856 році продана сімейству Фальц-Фейнів.
Фрідріх Фальц-Фейн (1863 – 1920 рр) почав створювати перші вольєри для птахів і звірів (першими звірами в заповіднику стали домашня коза і кілька зябликів). Вже до початку 80-х років XIX століття звістка про незвичайний зоопарк з напіввільним утриманням звірів в безводних степах Таврійської губернії Росії рознеслася по Європі. Він дивував не тільки своїми масштабами, а й тим, що тут з’явилися незвичайні для європейських зоопарків сайгаки і кінь Пржевальського, в великому степовому вольєрі почали гніздитися страуси, паслися антилопи, зебри і інші екзотичні види копитних.
Асканійський зоопарк першим в світі отримав чистокровних коней Пржевальського (в 1889-1904 рр. сюди було доставлено 12 молодих коней) і першим почав їх розмноження в неволі. Справа йшла настільки успішно, що в кінці 1970-х років на прохання монгольського уряду звідси на прабатьківщину, в пустелю Гобі, було відправлено невелике стадо для відновлення в природі цього рідкісного виду копитних.

У 1887 році в Асканію-Нову, за даними Ігоря Шарова, завезли з донських степів бабаків, з Астраханської губернії – сайгу. Страуси потрапили в зоопарк з Африки і Австралії, яки – з Тибету, фазани – з Кавказу і Західної Європи, зебу і нільгау – з Індії, бізони – з Північної Америки, зубри – з Біловезької Пущі, олені – з Уссурійського краю, антилопа гну – з Африки.
Створивши зоопарк, Фрідріх Фальц-Фейн з 1887 по 1892 рік закладає дендрологічний парк на штучному зрошенні, а в 1898 році заповідає ділянку типчаково-ковилового степу на вічні часи. Як достовірно свідчать наукові джерела, до 1898 року в Асканії-Нова Ф. Фальц-Фейном була створена природоохоронна структура, подібна до тієї, яка була прийнята за основу біосферного заповідника рішенням сесії ЮНЕСКО тільки в 1972 році. У 1919 році заповідник був націоналізований. Його перетворювали, перейменовували, змінюючи то на центр гібридизації та акліматизації тварин, то на інститут тваринництва степових районів, але при цьому завжди залишалися заповідні об’єкти: зоопарк, дендропарк та заповідний степ.
За часів засновника площа зоопарку становила 100 га, а зараз звірі в напіввільному режимі живуть на площі 2330 га, дендрологічний парк з 28 гектар розрісся до 167 га, а площа заповідного степу збільшилася з 500 до 11054 гектар. У 1984 році заповідник «Асканія-Нова» рішенням Бюро ЮНЕСКО внесений до списку еталонних територій планети і є біосферним резерватом. Сучасна його площа становить 33,3 тисячі гектарів, включає заповідний степ (ядро), буферну зону і зону типового землекористування. Він по праву є найстарішим степовим біосферним заповідником планети і найбільшим серед європейських степових заповідних територій. Біологічне різноманіття степових екосистем налічує понад 500 видів вищих рослин і більше 3000 видів тварин. Багато видів, які зникли за останні два століття на величезних просторах колишніх степів Євразії, тут продовжують існувати як звичайні: ковила українська, Лессінга, волосиста, тюльпани скіфський і Шренка, Бельвалія сарматська, цибуля Регеля, волошка Талієва, зіркоплідник частуховий та інші.

Над степом весь світловий день ллється пісня степового, польового і сірого жайворонків, б’є перепел, парять лугові луні і степові канюки. Через нинішню територію заповідника споконвіку проходить Азово-Чорноморський міграційний коридор, по якому щорічно переміщується понад 250 видів птахів поодинці, десятками або величезними скупченнями в 40, 150 і навіть до 500 тисяч особин. Наявність постійного водоймища в центрі заповідної території – Великого Чапельського поду, який привертає великі скупчення мігруючих водоплавних птахів, стало підставою для включення цієї території до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення. Асканія-Нова – один з основних в Південному Причорномор’ї пунктів весняно-осінніх скупчень сірого журавля – до 44 тисяч особин, зимівлі дрохви – до 2500 особин, білолобої гуски, крижнів і багатьох інших видів. З ссавців в степу постійно проживають борсук, лисиця, вовк, заєць-рисак, безліч представників ряду гризунів. Плазуни мають в своєму складі ряд раритетних видів: полоз сарматський, степова гадюка, мідянка. В цілому, тваринний світ заповідної території налічує 69 видів, занесених до Червоної книги України, 295 охоронюваних Бернською конвенцією, 104 – Боннської конвенції, 12 занесених до Європейського списку.

Асканія-Нова – це рукотворний оазис в степу, так як з кінця ХIХ століття тут розвивається дендрологічний парк, зрошуваний артезіанською водою. Вода понт-меотіс-верхнесарматского горизонту розтікається по арикам під кожну рослину, даючи життя 1030 таксонів деревних рослин і понад 680 видів трав’янистих. Це найбільший дендрологічний парк степової зони України, який має з 1983 року статус державного. У ньому ростуть 73 види рослин, занесених до Червоної книги України і близько 100 рідкісних для Євразії. Інтродукованих тут рослини зараз озеленюють багато парків і скверів України.

Фальц-Фейновські традиції розведення тварин не тільки в вольєрах зоопарку, а й на степових просторах отримали подальший розвиток. Асканійський зоопарк з напіввільного утримання звірів довгий час залишався одним з найбільших парків світу, а також центром наукових розробок щодо їх збереження і повернення в дику природу. Асканія-Нова зробила основний внесок в збереження рідкісного виду – коня Пржевальського, поява якого в Європі з Монголії почалося в 1899 році саме звідси. У 1992 році, після довгої відсутності в дикій природі, вид успішно повернений з Асканії-Нова і Голландії в резерват Хустай-Нуру біля Улан-Батора. В Асканії-Нова вперше в світі, ще на початку ХХ століття, почалися дослідження по штучному заплідненню тварин, що дало незвичайний поштовх у розвитку тваринництва. Програма наукових досліджень кінця двадцятих років ХХ століття за свого екологічного спрямування значно випереджала дослідження крупних центральних науково-дослідних інститутів. В сучасних умовах вчені заповідника продовжують нарощувати науковий потенціал з дослідження адаптивних особливостей диких тварин, переміщених в посушливі умови півдня України з інших кліматичних зон і відновлювати втрати зоопарків пострадянської території. На сьогоднішній день немає жодного зоопарку в Україні або на пострадянському просторі, де б не жили копитні або птиці асканійського походження. Багато видів птахів, що живуть на території зоопарку у вільних популяціях, мають можливість розселяться на простори планети. Географія цього розселення простягається від Західної Франції до Забайкалля і від Нової Землі до верхів’їв Блакитного Нілу. Таке трансконтинентальне значення сучасного біосферного заповідника Асканія-Нова.

У той же час, Асканія-Нова – це найбільший на півдні України еколого-освітній центр. Розпочата при Ф. Фальц-Фейна екскурсійна діяльність (в 1909 – 1910 роках 2 – 5 тисяч відвідувачів на рік) продовжується. Зараз кількість екотуристів складає 140 тисяч на рік. Серед ряду запропонованих екскурсійних маршрутів, найбільшою популярністю користуються “Фотосафарі” в кінному екіпажі або на спеціально обладнаних машинах, до стадам копитних тварин, які пасуться напіввільно в заповідному степу. Подорожуючи цим маршрутом, відвідувачі виявляються то в південноамериканській прерії з бізонами, то на рівнинах Серенгеті з антилопами канна, гну, зебрами Чапмана, то в Джунгарській Гобі з кіньми Пржевальського, куланами або в безкрайніх казахстанських степах з швидконогими сайгаками. Все це, особливо навесні і восени, доповнюється зграями птахів, які створюють неперевершену емоційний стан.

Джерело 1, джерело 2.