На відміну від багатьох об’єктів, які ми відвідали, про Джарилгацький маяк є чимало відомостей. Хоча багато з них суто хронологічні (хто в які роки був наглядачем, технічні дані), історію цієї споруди можна простежити досить легко.

До того, як з’явився сам маяк, морякам допомагали маякові знаки.
Перший Джарилгацький маяковий знак встановили у 1826 р.. І розташовувався він на південному березі низинної Джарилгацької коси, майже на половині її довжини, навпроти села Червоне. Другий Джарилгацький знак теж встановили в 1826 р на низинній частині Джарилгацької коси.
Карта 1851 року на Тендрівській косі демонструє “1 Зн”, “2 Зн”, і “3 Зн”, що йдуть із заходу на схід, чітко видно позначки “4 Зн”, на Джарилгацькій косі навпроти села Червоне, і “5 Зн” – на східному кінці Джарилгача. В “Лоції Чорного моря” 1851 р сказано, що “входячи в затоку навесні залишається, тільки вдивлятися в маякові знаки”.

У 1889 р відновили знак “5 Зн” або “Другий Джарилгацький”. Новий знак складався з мачти з підпорами та з горизонтальною діжкою на горі, під діжкою розташовувалася горизонтальна рейка. Знак мав служити для опізнавання низменого берега Джарилгацької коси. Після заснування Порту Скадовськ, біля цього знаку кораблі, що йшли в Джарилгацьку бухту, пристані Хорли та Чурюм могли взяти лоцмана, який жив у Скадовську. Знак підпорядковувався директору маяків та лоцій Чорного та Азовського морів.

В. Румель, згадуючи про 1894 р., вказує, що в Джарілгацькій затоці на відстані 2 версти від берега глибина була до 24 футів і ґрунт придатний для якірної стоянки. Для полегшення суднам входу в затоку були встановлені лоцманські знаки і плавучі віхи. Сергію Болтазаровичу Скадовському дирекцією лоцій було дозволено встановити і утримувати орієнтирні вогні, які вказували напрямок проходу від кінцівки коси до місця якірної стоянки навпроти Скадовська.

У газеті «Юг» від 10 жовтня 1899 написано: «У вересні 1899 року головний командир флоту і портів Чорного і Азовського морів віце-адмірал Сергій Петрович Тиртов відвідав всі пристані Каркінітської затоки і прийшов до висновку, що Джарилгацька бухта і порт Скадовськ придатні для каботажних суден. Морське міністерство прийняло рішення побудувати на острові Джарилгач маяк».

У тому ж 1899 році, Сергій Балтазарович Скадовський викупив острів Джарилгач у землевласника Вассала Олександра Романовича, а з весни 1900 року, Морське міністерство почало спорудження маяка, саме в тому місці, де вже майже 75 років діяв маяковий знак «5 Зн».

Висота цього маяка – 24,4 метра. Його центральна частина у вигляді циліндра забезпечувала морякам видимість світла до 14,8 милі. Світло було двох кольорів – білого і червоного. Для прийняття телеграм на маяку перебував телефон.

Все його технічне оснащення та металевий каркас були виготовлені в Парижі на гроші С.Б. Скадовського. Є інформація, що ажурний металевий каркас маяка і всі необхідні пристрої були спроектовані французьким архітектором А. Г. Ейфелем. За іншими джерелами, маяк був виготовлений за проектом одного з його учнів.

Світлооптичний апарат маяка складався з одного гасожарового пальника (замість п’ятнадцяти масляних на старих системах) і давав пучок світла силою в 150 000 свічок замість кілька сотень у старих. Світло пальника фокусувалося у лінзі Френеля діаметром до 1,5 метрів, яка складалася з пари рядів скляних обручів, переплетених в бронзовий каркас. Ця лінза Джарилгацького маяка збереглася і до теперішнього часу. Її поставили на новий маяк, а світло дають світлодіодні лампи від сонячних батарей.

Світлооптичний апарат Джарилгацького маяка виготовлений французькою фірмою «Barbier et Benard», яка була заснована у 1862 р. Фредеріком Барб’є і Станісласом Фенестра. На початку ХХ століття отримала нинішню назву «Barbier, Benard et Turenne» (ВВТ). На рубежі XIX-XX століть компанія стала світовим лідером в будівництві маяків.

У 1958 році на маяк встановили електричну 500-ватну лампу, яка забезпечувала видимість світла на 23 милі. Живлення акумулятора здійснювалося за рахунок дизельного генератора.

У Скадовську можна почути історію про дзвін, який був на маяку. Кажуть, є акт передачі його від маякової служби Джарилгацького маяка в Севастополь. Є версія, що це не простий дзвін, і що раніше він був на одній з веж Нотр-Дам-де-Парі, а потім, під час війни 1812 року, його переправили в Російську імперію, тому він і потрапив на маяк на Джарилгач. І начебто є фотографії цього дзвона. Під час туману працівник маяка повинен був певний час бити в дзвін, щоб кораблі, які не бачать світла, чули принаймні звук і не потрапили на мілину. Але де всі ці документи все ці історії замовчують..

Джарилгацький маяк з комплексом житлових будинків був побудований в 200 метрах від моря. У 20-х роках ХХ ст. в них був розквартирований прикордонний загін, пізніше там жив обслуговуючий персонал маяка, була метеостанція. У 60-х рр. шторм зруйнував один з будинків. Пізніше довелося розібрати і інші. В даний час цих будівель вже немає, їх зруйнувало море (залишивши один кут спиляного вапняку). Щороку воно наступало на метр – півтора. На даний момент маяк стоїть майже у кромки води, а не в двохстах метрах. На фотографії з дрона видно, що зруйновані будівлі йдучи під воду. Сумнівно, що їх будували на береговій лінії (хоча хто їх знає, але дійсно сумнівно). Значить, є ймовірність, що острів за сто з невеликим років зменшився мінімум метрів на 50, а то і на все 200 (і це з одного боку).

На оглядовий майданчик маяка вели 105 сходинок, з якого було видно весь острів, материкове узбережжя і навіть Крим. У вересні 2005 року маяк припинив функціонувати і вхід всередину був закритий.

Цей пам’ятник культури постійно піддається ерозії з боку моря. Є кілька варіантів що з ним робити. Одні чиновники хочуть його перенести в Скадовськ, там відреставрувати і залишити як пам’ятку, інші хочуть перенести його далі вглиб острова і там відреставрувати, але жодні не хочуть виділяти кошти, є третя думка – залишити все як є і віддати маяк морю, але на це не хочуть йти перші два табори. Крім того, є наміри демонтувати старий Джарилгацький маяк, оскільки нікому за ним доглядати. На даний момент саме собою відбувається поглинання маяка природою, поки усі дружно вирішують чий він буде і що з ним робити.

У 1997 році в 50 метрах від Джарилгацького маяка побудований новий 24-метровий маяк.

За матеріалами: джерело 1, джерело 2, джерело 3.