Перед останньою експедицією (3.10.17) мені вдалося вклинитися в низку стражденних.
Вранці понеділка я відвезла свою Їжатку до Шефа і ввечері забрала зі зміненим хвостовиком раздатки. Виявилося, що масло майже не витратилося – рівень в нормі))) Заразом отримала порцію хм… радості – через тиждень мені знову перероблять багатостраждальний кардан – знімуть всю тяжкість подвійний хрестовини. Як і що задумано поки не знаю.
А ось відразу після експедиції я поїхала в майстерню до Ігоря, щоб він подивився чому стик коробки в маслі. Разом замовлені – прокладка піддону двигуна, задній сальник коленвалу і права подушка двигуна (яка виявилася відірвана))).
Заразом дивом спійманий майстер-електрик поправив купку дрібниць – рампи мої відмовилися пару тижнів тому працювати – виявилося, що дроти перетворилися за півроку в труху – в буквальному сенсі… Поміняні разом з релешками.
Під час експедиції перестала працювати аварійка – реле померло (нове!).
Сигнал останнім часом барахлить – виявився відірваний кронштейн, на якому він був прикручений і все це щастя теліпалося на проводах:
Прикрутили)
Тепер знову “їздити тихо, без спортивних показників”… Поки течі не усунули.
А ще чекаю повітряні фільтри – один поміняти, один про запас, тому що витрата з 9/100 виріс до 14/100 після останніх поїздок. Неймовірно пильно було і на DRC і в еспедіціі і взагалі. Сподіваюсь, що фільтри все вирішать)))
